У великих містах існує проблема – величезна кількість бездомних собак на вулицях. Її періодично вирішують різними методами, деякі з яких досить жорстокі – відстріл чи смертельна ін'єкція.
Звісно, заходи контролю за чисельністю чотирилапих необхідні, передусім, для безпеки самих людей. Хто хоч раз зіштовхувався з агресивним собакою на вулиці, той зрозуміє. Справді, коли на тебе скалюється кілька «милих песиків», важко думати про них як про друзів. Безумовно, «дикі» тварини на вулицях становлять загрозу.
Чи гуманно відстрілювати чи цькувати бродячих собак? Тут думки можуть поділитися. Хтось скаже, що так, хтось буде проти, хтось залишиться осторонь. Зараз найчастіше роблять так – вилов, стерилізація, пошук господаря. Якщо господар не знайшовся, то відпускають надвір, де є можливість знайти свою «долю» від рук догхантера.
Як знайти золоту середину, щоб були і вовки ситі, і вівці цілі? А відповідь на поверхні варто лише трохи дізнатися про здатність собак до навчання навіть у дорослому віці. Історії про їхнє навчання можна прочитати на просторах Всесвітньої мережі, їх безліч. Замість знищення – навчання необхідним людині навичкам і їх застосування у різних галузях – від охорони різних об'єктів до пошуку наркотичних і вибухових речовин.
Взагалі, чотирилапого можна навчити дуже багато чому. Достатньо згадати роль собак під час ВВВ у боротьбі з ворожими танками. У ті тривожні часи собак навчали розпізнавати профілі ворожих танків та пробігати під дном залізного монстра. Навіщо це було потрібно? А все просто – до спини тварини кріпили спеціальну міну, яка відкріплювалася, коли собака пробігала під танком. А чим боротьба з ворожими танками відрізняється від боротьби з не менш ворожим наркотрафіком чи незаконним обігом вибухових речовин?
Очевидно, що золотою серединою може стати навчання спійманих чотирилапих різним корисним навичкам. На прикладі пошуку наркотичних та вибухових речовин за допомогою чуйного носа кудлатого пса це чітко проглядається. Хтось може заперечити, що для пошуку різних речовин цілком можна використовувати і спеціалізовані газоаналізатори, тільки вартість їх дуже велика і становить в середньому від 5 тисяч у.о. Мають схоже складне обладнання, як правило, лише команди саперів різних держструктур. У звичайному відділенні поліції навряд чи знайдеться такий прилад, але його може замінити службовий собака. І зовсім неважливо, буде вона породистою чи ні, чи не так?
Уявімо, що в кожному відділенні поліції є хоча б три пси, навчені шукати ВР. Чи стане від цього краще простим мешканцям міст? Безперечно, відповідь – так, та й ще раз так. При виїзді наряду з таким песиком на обстеження відкритих підвальних приміщень житлових будинків ефективність перевірки підвищується у рази. А якщо «живий детектор» відчув негаразд, то відразу можна викликати професіоналів і значно скоротити час реагування на загрозу.
Дуже хотілося б, щоб до ідеї навчання безхатченків «хвостатих» прислухалися муніципальна влада та силові відомства.
