Велика Вітчизняна війна завдала як принесла страшні втрати, а й зробила Радянський Союз наддержавою на 1/6 частини суші. Втім, незважаючи на всі зусилля радянської дипломатії, СРСР так і не зміг отримати низку спірних територій. На які регіони претендували поради після Другої Світової війни?
Лівія
З 1911 Лівія була колонією фашистської Італії, а в 1943 була звільнена британськими військами. Пропозиція «забрати» частину Лівії надійшла від наркома закордонних справ Максима Литвинова.
Сталін швидко оцінив таку можливість і розіграв на Потсдамській конференції 1945 року справжню комедію. Виступаючи перед лідерами союзників, Йосип Віссаріонович іронічно заявив: «Англійці стверджують, що Італія назавжди втратила свої колонії, а якщо вона їх втратила, тоді хто їх знайде?». У залі пролунав сміх.
Черчілль, який не оцінив жарт, відповів: «Лівія була звільнена військами Британії». Сталін миттєво парирував: “а Берлін звільнила Червона Армія”.
Згідно з мемуарами французького президента Шарля де Голля, заява Сталіна викликала великий переполох. Англійському міністрові Ернсту Бевін стало погано, засідання швидко перервали.
Потсдамська конференція, 1945 рік.
За підсумками СРСР запропонував розділити Лівію на три зони окупації, де область Тріполі відійшла б у відання радянської влади. Регіон давав Москві можливість придбати військово-морську базу в Середземному морі, що дозволило б створити осередок поширення комунізму на Північну Африку і Близький Схід.
Дозволити цього західні країни було неможливо. Переговори щодо Лівії тривали до 1951 року, поки сторони не дійшли «соломонового рішення» – подарувати лівійцям незалежність.
Острови Додеканес
Архіпелаг в південно-східній частині Егейського моря, що включає найбільший острів Родос, колись також належав фашистській Італії. У 1945 році доля архіпелагу вирішувалася спільно з долею звільненої Лівії та викликала жвавий інтерес у СРСР.
Додеканес – це ще одна потенційна радянська військово-морська база. Вона дозволяла впливати на політику Греції, а також контролювати торговельні шляхи у східній частині Середземного моря. Наслідуючи політику «ні вам, ні нам», Союзники віддали архіпелаг Греції 1947 року.
Іранський Азербайджан
1941 року Іран оголосив про нейтралітет у Світовій війні, проте це йому не допомогло: країну окупували Великобританія та СРСР. Вторгнення Тегеран не очікував, а тому програв війну в пух та порох.
До 1945 року Червона Армія займала 2 регіони Ірану – Азербайджан та Курдистан. 1946 року, коли британці вже вивели свою армію з Персії, Сталін оголосив, що хоче приєднати Іранський Азербайджан до Азербайджанської РСР і таким чином включити регіон до складу СРСР.
У відповідь Іран висунув ноту протесту в ООН. Під загрозою війни Захід змусив Радянський Союз залишити іранську територію. Регіони, втративши радянську підтримку, були відразу відвойовані іранською армією.
Карська область
Ця історична територія Вірменії багато разів переходила кілька разів переходила з рук в руки між Туреччиною, Росією та Вірменією. 1921 року радянська влада, в обмін на побудову соціалізму в Стамбулі, подарувала спірний регіон молодій Турецькій республіці.
Проте місцевий президент Мустафа Кемаль Москву обдурив. Він заборонив усі комуністичні партії в Туреччині і про радянську допомогу вважав за краще забути.
Мустафа Кемаль Ататюрк
На цій підставі, а також через недружню політику в роки ВВВ, Сталін поставив Туреччині ультиматум: повернення Карської області СРСР або передача часткового контролю над чорноморськими протоками.
Рятувати турків довелося західним державам. США пригрозили СРСР ядерним ударом у відповідь конфлікт із Туреччиною, а 1952 року республіка спішно увійшла до блоку НАТО.
Радянському Союзу так і не вдалося отримати ці регіони, і він відкликав претензії на них. Країна зосередила свої зусилля інших регіонах планети.
Источник: zefirka.net
