Є, як відомо, два типи водойм — прісні та солоні. В океанах і морях дуже багато хлориду натрію, що робить їх непридатними для пиття.
Рівень солі водойм різна, але якщо дивитися в середньому, то в кожному літрі води розчинено 35 г натрію хлориду. Але звідки взагалі у Світовому океані взялася сіль?
Довгий час люди так і не могли знайти відповіді на це питання, адже якщо в океан впадають прісні річки, то як воно залишається солоним? Вперше версію запропонував Едмунд Галлей на початку 18 століття – він припустив, що вся справа у випаровуванні води. Тобто, на його думку, якщо сіль є в деякій кількості у багатьох місцях на сухій частині Землі, то річки та озера теж її містять, лише в мінімальній кількості.
Едмунд Галлей – англійський геофізик, астроном, метеоролог, фізик, математик та демограф. А ще він член Лондонського королівського товариства, іноземний член Паризької академії наук.
Але ж моря стаціонарні, їх немає витоку. Поверхня випаровує велику кількість води, а в решті поступово збільшувалася концентрація солі. І ось так світовий океан став солоним.
Ось так порахував Едмунд Галлей. І це теорія трималася кілька століть.
Але згодом вчені піддали сумніву теорію Галлея. Якби він мав рацію, то солоність океанів і морів за три століття мала б хоч трохи збільшитися. Але цей показник залишається стабільним. Показники у різних морях різняться, але показники кожного моря трималися у межах статистичної похибки під час спостережень і вони зростали.
Але після ретельного дослідження показників вмісту солей у річках теорію було переглянуто.
У прісних водоймах містяться інші солі – карбонати. Хлоридів у них дуже мало, тому в океан вони несуть саме кабридні домішки. Більшість кабридів споживають морські жителі, а менша — осідає на дно. І ці домішки не можуть створити ту сольову суспензію, яка є в морі.
Сучасна гіпотеза прив'язує солоність океану до вулканічної активності
На ранніх стадіях формування нашої планети вулканічна активність була високою — викиди з опадами потрапили у воду океану і вона ставала кислою, що робило її досить агресивним середовищем.
Закислена вода впливала на мінерали дна і суші, що стикалася з нею, і поступово роз'їдала їх. У базальтах та інших породах середовище було лужним. В результаті реакції і з'являлася сіль, що розчиняється в океанах.
Приблизно 500 млн. років висока вулканічна активність на Землі припинилася і прийшла до сучасних показників.
Вода якийсь час продовжувала розчиняти базальти, доки її кислотність не знизилася. Тієї солі, що вже утворилася подітися було нікуди і вона так і залишилася у воді. Відповідно до цієї теорії саме тому її показник середньостатистично не змінюється. Реакції, що призводили до утворення у ній хлориду натрію, припинилися.
Источник: zefirka.net
