Наукові журнали відіграють велику роль у житті науки в цілому та вчених зокрема. З їхньою допомогою вчені швидко обмінюються інформацією про нові відкриття. А також заробляють необхідні бали у науковій спільноті.
Статті у наукових журналах розповідають про те чи інше відкриття, зроблене вченим. Або, принаймні, цікавий експеримент, де він ділиться своєю методикою.
Якщо статтю з наукового журналу часто цитують інші вчені, її автор стає авторитетом у світі науки.
Однак на початку кар'єри вченому важко засвітитись у науковій спільноті. А університет, де він працює, вимагає від нього обов'язкових публікацій. Тому і з'являється місце для маніпуляцій.
“Викресліть мене з вашого гребаного списку розсилки”.
Це назва цієї статті, представленої Девідом Мазьєром та Едді Колером у науковому журналі International Journal of Advanced Computer Technology (Міжнародний журнал передових обчислювальних технологій).
Це стаття на десять сторінок, що складається лише з цих славних семи слів: «Викресліть мене з вашого гребаного списку розсилки». У статті, як і належить, є графіки. Виглядають вони так:
Ви можете поставити запитання, що тут відбувається.
Головний редактор журналу Ріші Астхан сам журнал видається в Індії англійською мовою.
У науковому середовищі є престижні журнали, наприклад: Nature, The Astrophysical Journal, Cell, The Journal of Immunology і т.д.
Однак поряд з ними є журнали, в яких рівень рецензії та експертизи нижчий за плінтус, а іноді їх взагалі немає. І за плату вони готові розміщувати фактично будь-яку статтю.
У науковому співтоваристві їх прозвали «журнали-хижаки». Тому що вони беруть плату з авторів, але у відповідь нічого не дають. При цьому автору забороняється публікувати цю статтю деінде.
Наукові журнали можуть брати плату за розміщення. Гроші йдуть на оплату праці рецензентів. Наприклад, тези, опубліковані в статті, потім перевіряють ще раз десятки вчених схожого з автором профілю. Якщо мова про експеримент, то вони пробують його відтворити. І лише після численних перевірок та підтверджень стаття публікується у науковому журналі.
Мазьєр та Колер колись зареєструвалися на сайті журналу. І їм за всіма контактами та адресами постійно надсилали спам-повідомлення із пропозицією розмістити статтю.
Вчені відправили матеріал із фразою по всьому тексту. Додали графік для формальності та відправили на публікацію. На їхнє здивування, матеріал був автоматично прийнятий після оплати у розмірі 150 доларів.
Источник: zefirka.net
