Бойові дельфіни – це не міф. У радянські роки у ВМФ справді «служили» такі тварини. Їх навчали виявляти диверсантів та міни, патрулювати територію. Секретна база підготовки дельфінів десятки років успішно існувала в Севастополі. Після розпаду СРСР навчання тварин та вивчення їх унікальних здібностей довелося згорнути. Наразі ж підготовку бойових дельфінів відновили.
Навіщо створювався секретний об'єкт
Севастопольський океанаріум було засновано у 1960-х з ініціативи головнокомандувача ВМФ СРСР Сергія Горшкова та уславленого розвідника, офіцера Віктора Калганова. Ідея прийшла до Калганова після прочитання роботи британського вченого Джеймса Грея, який стверджував, що дельфіни здатні плисти зі швидкістю до 37 кілометрів на годину. Початковим завданням радянської бази було вивчити причини такого швидкого пересування дельфінів (висока швидкість при маленькій потужності) і використовувати їх при будівництві бойових кораблів і особливо атомних підводних човнів. Крім того, радянські військові мали дані, що ВМС США вже не перший рік веде навчання бойових дельфінів і успішно застосовує їх для охорони своїх кораблів, а відставати від американців не хотілося.
Секретний дельфінарій під назвою «Площадка 75» відкрили в дуже зручній для цього Козачій бухті, яка досить вузька і з обох боків «прикрита». Для доставки в океанаріум дельфінів виловлювали тут же, у Чорному морі. Для такої підготовки найбільше підходили афаліни.
Як місце для тренування майбутніх бійців обрали Козачу бухту.
Принципи швидкого пересування дельфінів під водою вивчали, випускаючи в спеціально облаштований гідродинамічний канал. Для цього фахівці натягували вздовж усього «коридора» волосінь, прикріплювали до неї рибу і швидко переміщали її, що змушувало дельфіна слідувати за «видобуванням». Щоразу швидкість просування рибки збільшували.
На базі існував секретний об'єкт, на якому розташовувалися не тільки вольєри та басейни, а й насосні та водозабірні станції, а також інші службові споруди.
На початку 1970-х проект із вивчення причин високої швидкості дельфінів було завершено. Отримані дані справді стали в нагоді при проектуванні бойових судів.
Як тренували дельфінів
Дельфінів почали навчати відразу за декількома напрямками: пошук мін, виявлення диверсантів, патрулювання та допомога водолазам (порятунок).
Дельфінів тренували за кількома напрямками.
Дуже цікаво відбувалася робота з пошуку мін, і вона вкотре доводить, наскільки високий інтелект у дельфінів. На кормі катера був спеціальний важіль. Під час руху судна дельфін, що знаходиться у спеціальній кліті, сканував ґрунт за допомогою свого природного ехолокатора. При виявленні міни він натискав на важіль, а потім пірнав до міни та акуратно встановлював біля неї мітку.
Тренували дельфінів щодня. При цьому було непросто пояснити тварині, що потрібно шукати. На початку підготовки дельфіни означали всі рукотворні предмети, які їм вдавалося виявити на дні – фрагменти металу, деталі збитих літаків і старовинні амфори. Але фахівці придумали вихід: дельфін торкався предмета спеціальним штоком, до якого був прикріплений пластилін. За його відбитками і визначали, що він знайшов.
Загалом бойові дельфіни виявили в Чорному морі близько півсотні об'єктів, що затонули – в переважній більшості це міни, торпеди та ракети. До речі, ці тварини можуть знаходити предмети навіть на стометровій глибині.
Дельфін дуже розумна істота і, до того ж, має природний ехолокатор.
Найскладнішим завданням для дельфінів було засікати диверсантів. Відбувалося це таким чином: дельфін, що перебуває у кліті, сканував вхід до Севастопольської бухти. З появою “диверсанта” (його роль виконував водолаз) дельфін також натискав на спеціальний важіль. Однак був і мінус: тварини добре фіксували плавців у ластах, а от тих, хто пересувався за допомогою буксирів, диверсантів не сприймали. Навчати ж дельфіна реагувати на всі об'єкти, що рухаються, – інша крайність, яка також неприпустима.
А ось те, що на базі в Севастополі готували дельфінів-вбивць – лише страшилка.
Дельфіни на службі і наших, і американських військ зарекомендували себе добре.
Що сталося після розпаду СРСР
Після розпаду Радянського Союзу океанаріум зрадили Міноборони України. Фахівці, які працюють із дельфінами, перестали отримувати фінансування, а також рибу для своїх вихованців. Від Москви підтримки не було.
Про наукову роботу океанаріуму довелося забути. З початку 1990-х дельфіни з бойових «перепрофілювалися» на циркові: вони виступали в Україні, Росії, Туреччині та інших країнах. Також в океанаріумі Севастополя було відкрито центр дельфінотерапії: тварини стали помічниками для дітей із ДЦП, заїканням, іншими захворюваннями нервової системи, а також для аутистів.
Дельфіни чудові реабілітологи.
За словами колишніх співробітників, з початку 1990-х було втрачено понад 90% вихованців. До 2014 року тут залишалося менше десятка дельфінів. В останні роки роботу з відновлення бази та тренування «військових» дельфінів відновили.
Загалом історію океанаріуму можна описати так. У 1966 відкривається тренувальна база, у 1970–1980 дельфіни беруть участь у патрулюванні Севастопольської бухти та інших секретних проектах, з початку 1990-х підготовку поступово згортають, бойових дельфінів продають, частина гине. У 2000 році навчання з військових напрямків повністю припиняється. 2012-го військово-морський флот України відновлює роботу Севастопольської бази. У 2014 році спеціалісти бази починають працювати у складі ВМФ Росії.
Бойові білухи та їх пагони
1987 року на «службу» до Севастополя прибули три білухи. Тварин дали імена Тишка, Бриз і Вайт. Декілька років їх тренували, проте показати себе у справі білухам не вдалося – розпався Радянський Союз.
Навчання дельфінів тимчасово не проводилося, але напрацювання радянських років вдалося зберегти.
З дельфінами почала займатися дресирувальник Алла Азовцева. Якщо раніше бойових Бриза, Вайта та Тишку навчали виявленню мін, то тепер їх почали готувати для виступів у дельфінарії.
Восени 1991-го білухи… втекли. Коли їх випустили в бухту тренуватися, виявилося, що огорожа вольєра має дірку. Декілька днів військові шукали білух за допомогою авіації, але, на жаль, марно, хоча городяни й стверджували, що бачили білух у різних бухтах Севастополя.
Бриз, що втік, з'явився в Туреччині.
Втім, одного з втікачів – Бриза – незабаром вдалося виявити. У Туреччині. Він народився місті Герзе. Оскільки це була не проста білуха, а тварина, яка пройшла навчання в неволі, біля Турецького берега Бриз постійно тягнувся до людей, анітрохи їх не побоюючись. Турки дали гостю ім'я Айдин (Світлий). Лише через півтора роки втікача вдалося виловити та повернути до Криму.
Публікація у турецькій пресі.
Бриза доставили до Ласпі, де «поселили» з іншою білухою, Єгором, та дельфінами. І тут – нова втеча. Під час сильного шторму зруйнувалась огорожа, і Айдин разом зі своїми побратимами сплив. Не зміг втекти лише Єгор – він застряг у огорожі, внаслідок чого був серйозно травмований. Врятувати йому життя вдалося лише за допомогою професіоналізму лікарів. Надалі його перевели до Московського дельфінарію, де він «пропрацював» понад 16 років. Влітку 2010-го (коли настав час «йти на пенсію») його випустили до Білого моря.
Що ж до Айдина, то подальша його доля невідома. Востаннє його бачили в середині 1990-х біля берегів Болгарії – він підплив до британської нафтової вежі та дозволив робітникам погодувати себе рибою.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/300620/46852/
Источник: zefirka.net
