Легкість і безтурботність настільки характерні для італійського способу життя, що у них навіть народився вираз “il dolce far niente”, що можна перекласти як “солодке байдикування”. Тому і відпочинку в Італії супроводжує особливе розслаблення. Протягом тридцяти років Клод Норі фотографував італійське літо на легендарних курортах Ріміні, Капрі, Амальфі, Рапалло та Портофіно.
Влітку все починається заново: пляж, море, пісні, які з теплотою згадуватимуться взимку, курортні романи, яким судилося тривати вічно. Літо в Італії носить мало не обрядовий характер не тільки для мешканців, а й для туристів, які приїжджають з усього світу, щоб насолодитися місцевими краєвидами, готелями та способом життя. Саме в Італії Клод Норі колись проводив канікули з батьками.
«Кожного літа в 1960-х ми завантажували багаж в батьківський автомобіль і їздили на італійські пляжі Адріатики, а іноді і на середземноморські- Пам'ятаю, італійські жінки виглядали як божества, що зійшли прямо з музейних полотен або з фільмів, тільки для того, щоб зробити це місце найщасливішим на землі, коли вони ходили. розповідає фотограф.
Клод Норі (Klod Nori) народився 1949 року в Тулузі, в сім'ї італійських іммігрантів. Фотографію відкрив для себе у віці 19 років. У 1973 році поїхав до Парижа, потоваришував з фотографом Бернардом Плоссу і заснував Contrejour, газету, видавництво та галерею на Монпарнасі. Після роботи у Vogue та Daily Telegraph випустив свою першу фотокнигу «Lunettesen 1976». Камера стала чудовим інструментом для самовираження та нових знайомств. “Вона (камера) дозволила мені винайти той фотографічний флірт, який став темою кількох моїх книг”, – каже фотограф. У книзі “Геометрія флірту”, опублікованій після монографії “Мені здається, ми вже десь зустрічалися”, він пише: “Фотоапарат – це інструмент спокуси, який допомагає мені знайомитися з дівчатами, ламати стіну байдужості”.
Натхненний подорожами та короткими поїздками вздовж італійського узбережжя з колегою фотографом Луїджі Гіррі наприкінці 1970-х років, Клод Норі вирішив робити знімки італійських пляжів. Його цікавила унікальність середземноморського часу. Норі впевнений, що Капрі, Неаполь, Портофіно, Сан-Ремо чи Стромболі – особлива територія морського узбережжя. Дійство, що відбувалося тут, на літніх пляжах, втілювало концентрат італійської культури, це був цілий ритуал, через який виражалося мистецтво жити.
«Всі люблять Італію, пляж, море, життєрадісність, – каже Норі. – Я фотографував там у чудовий час, у 80-ті та 90-ті роки. Не було ні інтернету, ні мобільних телефонів, а у фото ще залишався елемент міфічності. Ці знімки не репортажні, є в них певна обстановка. Через них я розповідаю про себе, про француза італійського походження, який повернувся на пляж, куди він ходив зі своїми батьками, і шукає те, що йому сподобалося з тих часів. Це не туристична Італія, це не музейна чи пам'ятна Італія. Я хотів показати той бік Італії, який ви не часто бачите.
Джерело: https://cameralabs.org/12713-beskonechnoe-italyanskoe-leto-i-fotograficheskij-flirt-kloda-nori
Источник: zefirka.net
