Черкаси: еко-активізм проти гори сміття
У Міжнародний день відмови від поліетиленових пакетів черкаський сегмент “Фейсбуку” вибухнув фотографіями екоторб, паперових пакетів та плетених сумок. Містяни ділилися досвідом сортування сміття, здачі вторсировини та компостування відходів. Водночас, полігон у Черкасах продовжує зростати зі швидкістю 144 тисячі тонн на рік. Ця ділянка, що функціонує вже 27 років з грубими порушеннями природоохоронного законодавства, поступово поглинає сосновий ліс. Територія полігону, розташована в межах унікального природного масиву “Черкаський Бір”, за планами має стати національним природним парком.
Попри зростання кількості громадських “антисміттєвих” ініціатив та окремих екосвідомих громадян, “гуртом” сортують сміття лише поодинокі ОСББ, а промислових масштабів сортування немає.
Сміттєпереробний завод: не панацея
Про будівництво сміттєпереробного заводу в Черкасах точаться розмови понад 11 років. Журналістам презентували потенційних інвесторів та макети підприємств. Востаннє сотні черкащан мали отримати роботу завдяки виробництву “замкнутого циклу” у 2016 році. Тоді компанії з Бахрейну та США обіцяли переробляти 500 тисяч тонн сміття на добу, виробляючи енергію для 6 тисяч будинків. Проте будівництво так і не розпочалося. Одна з імовірних причин – відсутність системи сортування відходів, адже просто збудувати завод недостатньо, його потрібно забезпечити сировиною.
Невдалим виявився і досвід Рівного. У 2013 році тут відкрили підприємство з переробки відходів за європейськими стандартами, в яке інвестували 70 мільйонів гривень. Проте завод так і не запрацював на повну потужність, а згодом закрився через законодавчі колізії та брак сировини. Навіть величезне міське звалище не стало джерелом для переробки, адже “злежале” сміття не підходить для спалювання, а свіже – містить органіку, неорганіку та побутові відходи.
– Калорійність палива для переробки має бути високою, як у сухої деревини дуба. Для переробки на паливо для цементного заводу підходить тільки свіже сміття. Те, що полежало дві-три доби, вже не годиться, бо починає гнити. Допустима вологість – 20%, а у нас було і 40%, – коментує директор “Укреко-Індастрі” Микола Горбачук. – Окрема проблема – будівельне сміття, зокрема облицювальна плитка, уламки якої псують обладнання. Італійська лінія на здолбунівському заводі вийшла з ладу за пів року. До того ж, завод потребує щонайменше 100 тонн якісного палива на добу, а ми такої потужності не можемо дати. Навіть львівське сміття не краще, і на паливо там годиться максимум 35%.
Містяни сортують, а комунальники – скидають все в один бак
У Рівному ще у 2015 році міська рада ухвалила триконтейнерну систему санітарної очистки міста. Проте документ, що містить 600 сторінок детальних інструкцій, вже 4 роки “припадає пилом”.
– На жаль, документ не імплементується, – розповідає експерт Реанімаційного пакету реформ Сергій Пінчук. – Містом стоять контейнери двох видів: один для пластику, інший – для всього іншого. Але навіть таке “часткове” сортування не доведене до логічного кінця. Відео в соцмережах показували, як комунальники скидають відсортоване сміття з різних баків в один причіп. Немає потрібних обсягів роздільно зібраного сміття для заводу. Папір, що полежав у вологому середовищі 3 години, непридатний до сортування. Пластик має бути чистим і посортованим за видами. А небезпечні відходи, як-от лампочки чи батарейки, мають сортуватися окремо.
Проблема невідсортованого сміття поширена по всій Україні. Хоча з 2011 року діє наказ про роздільне збирання побутових відходів, громадяни не надають цьому значення і продовжують змішувати відходи. Аби наблизитися до вирішення проблеми, достатньо привчити громадян до правильного сортування, а потім доставляти зібране сміття до переробних компаній. В Австрії, наприклад, 69% сміття сортують мешканці, а 31% – підприємства.
Трактори, сміттєвози та підземні контейнери
Щорічно черкащани продукують понад 50 тисяч кубометрів сміття. Генеральний директор “ЧСУ-525” Андрій Бортник зазначає, що підприємство має достатньо техніки для надання послуг, але проблеми виникають через стихійні звалища. Домовилися з міськрадою про разове вивезення накопичень, далі – контроль муніципальної інспекції.
“ЧСУ-525” тестує 140 типів контейнерів для збору сміття, які планують встановити протягом 3 років. Також мають намір обладнати 10 підземних контейнерів європейського зразка.
Система підземного збору сміття, що походить з Фінляндії, дозволяє вміщувати вп’ятеро більше відходів, ніж традиційні баки. Це також заощаджує кошти на вивезенні, адже сміття пресується прямо в контейнері під дією сили тяжіння.
У Черкасах вже встановлено перший майданчик для великогабаритного сміття. Збір та вивезення здійснюється на присадибних ділянках та у визначених місцях.
На Черкащині утилізуватимуть холодильники та кондиціонери
Українські сміттєзвалища за площею дорівнюють Данії. Польща має 180 сміттєпереробних заводів, Україна – один. У Німеччині переробляють 70% сміття, в Україні – лише 5,8%. Проте Україна зробила крок до збереження екології: зможе самостійно утилізувати фреон та непридатні пестициди. Найбільший вітчизняний виробник засобів захисту рослин “UKRAVIT” виграв тендер UNIDO на створення інфраструктури для утилізації озоноруйнівних речовин. Це дозволить утилізувати небезпечні речовини, що накопичилися за роки Незалежності.
Черкащани просять заборонити поліетиленові пакети в крамницях
Екоактивісти Черкас зареєстрували електронну петицію про заборону використання поліетиленових пакетів у магазинах. За кілька днів документ набрав необхідну кількість підписів і буде розглянутий міською радою. Тетяна Ковальчук з родиною не лише відмовилася від пакетів, а й почала створювати альтернативні торбинки, які купують по всій Україні.
– Торбинки – це очевидний доказ змін. Бачиш людину з багаторазовою торбинкою – і в голові дзенькає: “Ще одна людина! Йуху! Ще на 100 кульків менше!”, – коментує Тетяна. – Люблю такий баланс між теперішнім і майбутнім.
Жінка також сортує сміття, проте зіштовхується з труднощами у пошуку пунктів прийому. Після кількох невдалих спроб, вона знайшла “Черкасивторресурси”, де пластикові пляшки та кришечки приймають по 4 гривні за кілограм. Передача майже 4 кілограмів вторсировини принесла 15 гривень, але відчуття правильності вчинку було безцінним.
За відсортоване – не платиш
З 1 травня 2019 року в Україні діють нові правила поводження з побутовими відходами. Обсяг відсортованого сміття не враховується при нарахуванні плати за вивезення. Якщо біля будинку стоять лише контейнери для змішаного сміття, доведеться сплачувати за його вивезення.
Марина Медведева, психолог:
– Сортуванням я познайомилася в 13 років у Німеччині. Згодом, переїхавши в Геронимівку, почала сортувати органіку та пляшки PET. Серйозна проблема зі сміттям у селі, стихійні звалища, спалювання відходів. З появою дитини я заглибилася в тему одноразового сміття та екології. Сортувати не складно, це займає більше часу, але це вторсировина, яка зберігає дерева та зменшує виробництво пластику.
Володимир Радько, бард, поет, музикант:
– Сміття – це проблема не стільки через те, що смітять, скільки через безлад у прибиранні, вивезенні, сортуванні та переробці. Я сортую сміття багато років, живучи у приватному секторі. Складаю і вивожу самостійно, здаю куди потрібно і заробляю на цьому гроші. Це не подобається “Службі чистоти”, бо відмовляюся платити їм за жах, який вони роблять. Потрібно змінювати систему вивезення та оплати, запроваджувати підземні смітники, як за кордоном.
Юлія Мурована, хореограф, SMM-спеціаліст:
– Книга Алена Карра “Легкий спосіб сбросить вес” спонукала мене мінімізувати продукти тваринного походження. Згодом я дізналася про масштаби забруднення планети, про океан, завалений сміттям. Хочу жити на Землі, щоб мої діти, внуки, правнуки могли тут повноцінно жити. Сортую пластик, батарейки здаю в магазині “Брейн”, макулатуру – в офіс “Промолоді”. Вже 2 роки не користуємося пластиковими зубними щітками, мінімізую використання пакетів.
Тетяна Задорожная, косметолог:
– Ідею сортування принесла донька. Ми закопували те, що гниє, у спеціальну лунку, бо живемо у приватному будинку. Тепер окремо збираємо папір, скло, поліетилен. Сортуємо років 5-6. Скло віддаю на макулатуру, батарейки – у спеціальні бокси. Поліетиленові пакети збираю і виношу в спеціальні баки. Ходжу в магазин зі своїми контейнерами, навіть на капусту клею стікер з ціною, без пакета. Приємніше, що дерева рубаються не дарма.
Друге життя сміттю та кава – у власне горня
Екоактивістка Лідія Криштоп займається переробкою пластику, майстернею Precious Lab, де з непотребу роблять необхідні речі, та акцією зі створення карти кав’ярень, де можна отримати знижку, прийшовши зі своєю чашкою.
– Спочатку сортувала сміття вдома. Батьки кричали, що влаштувала смітник. Потім вмовила батька, і ми завезли все у пункт прийому вторинної сировини.
Переробка відходів – шлях до міжнародних контрактів
Для бізнесу сортування та переробка – це можливість укласти міжнародні контракти. Компанії з екологічним менеджментом користуються більшою довірою, навіть якщо їхні ціни вищі. Іноземні компанії прагнуть стабільності та впевненості. Директор ТОВ “Сертифікант” Віталій Бєлоусов зазначає, що компанії з впровадженими системами якості, екологічного менеджменту та безпеки мають конкурентні переваги. Його клієнт обійшов конкурентів, впровадивши ці три позиції, заощадивши кілька мільйонів.
Для європейських та американських інвесторів важливо, чи використовує партнер у будівництві небезпечні матеріали. Випадок з шифером, що містить азбест, ледь не зірвав угоду з компанією “ЕРІДОН-Буд”. Шифер містить азбест, який є небезпечним для здоров’я і може спричинити рак легенів. В Україні існує лише два сховища для захоронення таких відходів. Загальний обсяг накопичення небезпечних відходів в Україні становить 5 млрд тонн, а витрати на їх видалення – близько 600 млн гривень. Утилізація відходів вигідна, адже невиконання законодавства тягне за собою штрафи.
Попри численні вигоди, підприємці Черкас і області не надто активні у впровадженні екологічного менеджменту. Українське законодавство та Угода про Асоціацію з ЄС зобов’язують дбати про екологію, але відсутність “мотивуючих покарань” нівелює суворість закону. Серед клієнтів ТОВ “Сертифікант” – лише 3 черкаські фірми, тоді як у київському регіоні цей показник у 7 разів вищий.
Екофільми та кліматична майстерня
Марина Радевич, черкаська екоактивістка, переконана у відсутності екологічної свідомості у містян. Тому вона з командою влаштовує перегляди екологічних фільмів, виставки та освітній проект “Кліматична майстерня 350”, щоб пояснити, як зменшити кількість відходів та відмовитися від пластику.
– Сміття сортує лише мала частка людей, усі інші вважають, що не потрібно заморочуватися, – зазначає Марина. – Природні матеріали, як-от метал, дерево, тканина, краще замінити штучні. Пластик переробляється обмежену кількість разів і виділяє токсичні речовини. Альтернатива – скло, яке переробляється нескінченно. Особисто я купую сертифіковану веган-органіку, а упаковки переробляємо в майстерні. Багаторазові бахіли, металеві чи скляні соломинки, бамбукові зубні щітки – все це альтернативи.
Марина радить думати про екологію навіть на відпочинку. Під час відвідування середньовічного фестивалю, де їжа подавалася в одноразовому посуді, який не переробляється, команда використовувала власний набір посуду для походів. Продавці з розумінням ставилися до такого прохання.
Черкаська екоактивістка радить перед початком сортування знайти пункти прийому відходів та місця утилізації небезпечного сміття. Вона ділиться своїм досвідом: металеві банки здає на металолом, пластик – у жовту сітку, поліетиленові пакетики – в “Кімс”, скло та органіку компостує, папір віддає безхатькам, тетрапак надсилає в Київ для виготовлення книг та блокнотів. Небезпечні фракції, як-от батарейки та лампи, здає в спеціальні пункти. Одяг та інші речі віддає в притулки для тварин або безкоштовно через OLX.
Поширюються екорухи й областю. Діна Глазунова, екоактивістка з Чигирина, організувала фестиваль чистоти та вивчає досвід інших громад для запровадження сортування сміття. Максим Пархоменко зі Сміли опублікував петицію до міської ради щодо сортування та планує встановити сортувальні майданчики для ОСББ. Людмила Писаревська з Корсуня відзначає, що місто є лідером в Україні з еко-днів, де поліетиленові пакети тимчасово знімають з продажу. Вона впевнена, що свідомі громадяни можуть стати прикладом і формувати правила гри для бізнесу.
300 кілограмів на українця
В Україні діє закон про відходи, ухвалений у 1998 році, проте він не відповідає європейським принципам. У 2017 році була прийнята Національна стратегія управління відходами до 2030 року. Наразі розробляється рамковий закон про відходи, який мав бути ухвалений ще 2 роки тому. Нове законодавство має сприяти зменшенню обсягів утворення відходів та збільшенню обсягу переробки. В Україні показник утворення побутових відходів становить 250-300 кілограмів на рік на людину і має тенденцію до зростання.
– Адекватне поводження зі сміттям – це маркери цивілізованості, питання гігієни, ставлення до нації, до країни, – коментує кандидат біологічних наук Олександр Спрягайло. – Україна взяла на себе зобов’язання перед ЄС, проте більшість із них не виконані. Якщо ми й надалі не будемо виконувати директиви ЄС, нам ніхто не буде вірити, пригальмують контакти та співпрацю. Потрібно ухвалити рамковий закон та проводити інформаційну роботу з громадськістю. Кожне місто та село має мати можливість приймати роздільне сміття. Без комплексності дій нічого не зміниться.
Активне впровадження роздільного збору та переробки сміття може вирішити кілька проблем: навести лад вдома та отримати фінансову вигоду. Сфера поводження з твердими відходами та переробна індустрія в ЄС мають оборот у €137 млрд, створюючи 2 мільйони робочих місць. У випадку переробки 70% відходів, у ЄС може бути створено ще 500 тисяч нових робочих місць.
Лідерами з переробки є Німеччина, Нідерланди та Австрія (близько 70%). Швеція, Данія, Бельгія та Люксембург мають трохи нижчі показники. Станіслав Прокопчук припускає, що новий “Закон про відходи” досі не ухвалений через очевидний конфлікт інтересів – тим, хто має проголосувати, це невигідно. “Чорний бізнес та більшість народних депутатів – кінцевих бенефіціарів 1447 підприємств – не в захваті від введення обов’язкового сортування сміття та переробки”, – пише він. Ухвалення нового закону – завдання для майбутньої Верховної Ради.
Мовою цифр
Кількість сміття на Черкаському полігоні зростає зі швидкістю 144 тисячі тонн на рік.
Черкащани продукують понад 50 тис м³ побутових відходів на рік.
На підприємстві “ЧСУ-525” працює 2 великотонажні автомобілі (20 т), 3 самоскиди (10 т), 6 тракторів з причепами, 5 навантажувачів, сміттєвоз та 3 “Газелі” для гілок.
Лише 3 черкаські фірми запровадили систему екологічного менеджменту у ТОВ “Сертифікант”, тоді як у київському регіоні цей показник у 7 разів вищий.
Загальна площа сміттєзвалищ України дорівнює площі Данії.
У Польщі функціонує 180 сміттєпереробних заводів, в Україні – один.
У Німеччині переробляють близько 70% сміття, в Україні – лише 5,8%, 94% захоронюють.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: zmi.ck.ua