«Культура» в перекладі з санскритської буквально означає «шанування світла», що виражає прагнення пізнання прекрасного, ідеалів і самовдосконалення. Вивчати культуру, пам'ятати про неї і оберігати її потрібно завжди. Адже саме споживче ставлення до природи, руйнація історичних пам'яток, криза духовності у суспільстві, гонитва за матеріальними цінностями – це найперші ознаки безкультур'я. А совість, співчуття, гордість… – ці почуття притаманні лише людині, і виховувати та розвивати їх можна лише за допомогою справжньої культури.
Тому, щоб ще раз наголосити на важливості всіх сфер діяльності культурного світу, було започатковано спеціальне свято – Міжнародний день культури (World Day of Culture), яке відзначається у багатьох країнах світу щорічно 15 квітня. Він був заснований на честь прийняття 15 квітня 1935 року міжнародного договору «Про охорону художніх та наукових установ та історичних пам'яток», який став відомим у міжнародно-правовій практиці як Пакт Реріха.
З ініціативою відзначати дату підписання Пакту як Міжнародний день культури виступила 1998 року Міжнародна ліга захисту культури, заснована за два роки до цього Міжнародним центром Реріхів. Це громадська організація, діяльність якої спрямована на захист та примноження досягнень культури, мистецтва, науки, релігії. Пізніше також вносилися пропозиції щодо започаткування даного свята, і він навіть відзначався в ряді країн. У 2008 році з ініціативи громадських організацій Росії, Італії, Іспанії, Аргентини, Мексики, Куби, Латвії, Литви було створено Міжнародний рух за утвердження 15 квітня Всесвітнім днем культури під Прапором Світу. Сьогодні це свято відзначається у різних країнах світу.
Хоча День культури було започатковано не дуже давно, але він має вже вікову історію. Ідея створення організованої охорони культурних цінностей належить видатному художнику та діячеві російської та світової культури Миколі Реріху, який вважав культуру головною рушійною силою на шляху вдосконалення людського суспільства, бачив у ній основу єднання людей різних національностей та віросповідань.
На початку 20 століття, під час воєн і переділу територій, щодо пам'яток старовини, він розумів, наскільки важливо їх зберегти, й у 1914 року звернувся до російському уряду та урядам інших воюючих країн із пропозицією забезпечити збереження культурних цінностей шляхом укладання відповідної міжнародної угоди. Однак це звернення залишилося тоді без відповіді. У 1929 році Реріх підготував та опублікував проект договору про захист культурних цінностей, супроводживши його зверненням до урядів та народів усіх країн. Проект договору набув всесвітньої популярності та широкого відгуку серед світової громадськості. На підтримку ідеї Миколи Реріха виступили Ромен Роллан, Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Герберт Уеллс, Моріс Метерлінк, Томас Манн, Рабіндранат Тагор. У багатьох країнах було створено комітети на підтримку Пакту. Проект Пакту схвалено Комітетом у справах музеїв при Лізі Націй, а також Панамериканським союзом.
До речі, ідея про проведення Всесвітнього дня культури також належить Миколі Реріху – ще 1931 року в бельгійському місті Брюгге на конференції, присвяченій просуванню міжнародного договору про охорону культурних цінностей, він висловив пропозицію про це та позначив основне завдання Дня – широкий заклик до краси та знання. У наступні роки художник закликав світову спільноту до конкретних дій задля збереження Культури. Він консолідував прогресивну громадськість, став ідеологом і творцем документа захисту світової культурної спадщини, який був задуманий як міжнародно-правовий акт універсального характеру.
У результаті, 15 квітня 1935 року у Білому Домі у Вашингтоні главами 21 держави було підписано перший історії Землі міжнародний договір «Про захист установ, службовців цілям культури, науку й мистецтва, і навіть історичних пам'яток», названий на ім'я його творця «Пакт Реріха».
У Пакті містяться загальні принципові положення про захист культурних цінностей та повагу, яку слід їм надавати. Положення про захист об'єктів носить у Пакті безумовний характері і не послаблюється застереженнями про військову необхідність, що знижують ефективність охорони культурних цінностей за умов збройних конфліктів. Універсальність Пакту полягає в тому, що в ньому містяться загальні, принципові положення про охорону культурних цінностей, а також у тому, що він міг бути втілений у дію через укладання як всесвітнього, так і регіональних договорів.
У рамках Пакту Реріх також запропонував і відмітний знак, яким передбачалося відзначати культурні об'єкти, що захищаються, – «Прапор Світу», свого роду Прапор Культури, – біле полотнище, на якому зображені три стикаються амарантові кола – минулі, справжні та майбутні досягнення людства, оточені кільцем Вічності. Цей знак носить міжнародний характер і зустрічається у витворах мистецтва різних країн і народів світу з давніх-давен до теперішнього часу. За задумом Реріха Прапор Світу має майоріти над культурними об'єктами як охоронець справжніх духовних цінностей людства.
Пакт відіграв важливу роль у подальшому формуванні міжнародно-правових норм та громадської діяльності в галузі охорони культурної спадщини. Цей договір був використаний як основа для багатьох документів сучасного міжнародного співробітництва в галузі охорони культурної спадщини. У тому числі у низці актів ЮНЕСКО.
Сьогодні, коли світова спільнота переживає нові глобальні економічні та екологічні кризи, природні катаклізми і військові конфлікти, турбота про Культуру особливо актуальна. Тільки її підйом і збереження можуть об'єднати людей незалежно від їхньої національності, віку, статі, суспільного та фінансового стану, припинити військові конфлікти та зробити моральною політику та економіку. Тільки ухвалення державами Культури національною ідеєю є запорука Миру на Землі.
У сам же Міжнародний день культури у багатьох країнах відбуваються різноманітні святкові заходи. Так, у російських містах влаштовуються урочисті концерти, виставки національних культур, конференції та лекції на різні культурні теми, музичні та поетичні вечори, танцювальні та театралізовані вистави та багато іншого. Також цього дня піднімають Прапор Миру, вітають усіх працівників культури з їхнім професійним святом.
До речі, Прапор Світу нині можна побачити повсюдно – у будинках ООН у Нью-Йорку та Відні, у Держдумі Росії, в установах культури різних країн, на найвищих вершинах світу і навіть на Північному та Південному полюсах. А ще воно було піднято в космос, започаткувавши здійснення Міжнародного громадського науково-освітнього космічного проекту «Прапор Миру», в якому взяли участь російські та зарубіжні космонавти.