Колаж як вид декоративно-ужиткової творчості, а іноді й мистецтва, відомий з того часу, як папір перестав бути коштовністю і перетворився на предмет повсякденного побуту. З розвитком фотографії колаж перекочував і на фотообробку.
Щоб додати знімку додатковий ефект або додати недостатню деталь, за допомогою методу фотомонтажу в один знімок вставляли інший, іноді користуючись ретушшю, щоб вставлене не виглядало чужорідним.
Зараз фотоколажування дуже популярне завдяки наявності цифрової техніки: цей вид творчості тепер доступний кожному, хто має комп'ютер та фотоапарат.
Чим відрізняється фотомонтаж від колажу? Одні стверджують, що фотомонтаж – лише спосіб та метод. Інші вважають його найпростішою формою колажування. Фотомонтаж часто застосовується в рекламі: у фоні вклеюються один, два або кілька фрагментів різних фотографій без будь-якої додаткової обробки. Фотомонтажем можна вважати також популярне нині вклеювання облич своїх знайомих у знамениті картини минулих століть або в експропрійовані роботи CG-художників, шаблонами яких із заздалегідь вирізьбленими обличчями наповнюється Інтернет. Творчістю тут не пахне, а етичної сторони торкатися взагалі не будемо. (Мал. 1)
Колаж передбачає кількість вихідних зображень від двох і більше (їх може бути стільки, скільки витримає оперативна пам'ять) та деяку обробку в цифрових редакторах для того, щоб склеєні шматки фотографій виглядали більш менш природно. Практично кожна людина, яка поставила собі графічний редактор, починає з таких простих колажів, зазвичай використовуючи фото з сімейного альбому.
Обробка колажу включає вирізання обраних для майбутньої композиції фотофрагментів, корекцію кольору, застосування фільтрів. Робота в якомусь сенсі творча, але результат зазвичай не має художньої цінності: сильно відчувається різнорідність використаних фотографій і, як правило, об'єкти погано вписані у фон. (Мал. 2)
Фотоарт з'явився нещодавно і носить горду складову АРТ, оскільки є колажуванням з різним ступенем підмальовування і навіть дорисовки, тобто. середнім між фотографією та малюванням. Мета фотоарту – створити зображення, яке не можна побачити у природі чи житті. У фотоарт-картинах працюють правила класичного живопису: розбивка за планами, наявність повітряної перспективи, правильний розподіл освітлення тощо.
Вихідниками для фотоартів є або власні фотографії, або фотографії, взяті з безкоштовних і платних фотостоків. На жаль, багато авторів досі нехтують правами інших авторів – фотографів та художників, і іноді в Інтернеті можна бачити запеклі сутички скривджених та їхніх прихильників із викрадачами їхньої інтелектуальної власності.
Серед фотоартистів не припиняються суперечки, яким має бути відсоток домалювань у фотоарті. Одні вважають, що робота художнім пензлем у графічному редакторі має бути мінімальною – лише за потребою: зафарбувати непотрібне, додати дрібну деталь, промалювати нечіткі елементи фото чи світло та тіні. Але застосування різних фільтрів, масок, корекції кольору та інших спецефектів обов'язково. При цьому кінцеве зображення повинне мати вигляд цілісної фотографії. (Мал.3)
Інші бачать процес ширший: можливе велике домальовування, до 50%. Це означає, що у фотоарт-роботі може бути намальовано одяг, дрібний персонаж, прикраси, листя. І, звичайно, можуть використовуватися фототекстури у фонах та при малюванні окремих шматків роботи. Так що готова робота не обов'язково має бути схожою на фотографію.
Але деякі методи роботи над фотоартами викликають у фотоартистів (маються на увазі не початківці, а «монстри фотошопу») справжнє обурення. Це трапляється, коли хтось розмазує фотографію «пальцем» фотошопу або повністю малює (замазує пензлем), наприклад, шкіру персонажа, називаючи цей процес малюванням, і в результаті отримує дуже грубу та неохайну імітацію малюнка. Також багато хто негативно сприймає новий чарівний фільтр oil paint, який добре імітує малюнок, позбавляє автора багатьох праць і зрештою анулює його статус повноправного творця.
Є ще два поняття, в основі яких лежить колажування.
Одне з них – матте-пейнтінг, матте-пейнт, мет-пейнт, матте, мет (Matte Painting) – найскладніший вид фотоарту: створення фотореалістичних бекграундів (фонів). Матте спочатку було професійним мистецтвом і використовувалося під час створення дуже неможливих у світі пейзажів для кінофільмів. Причому раніше бекграунди писали олією, а тепер склеюють із багатьох фотофрагментів. Зараз матте-пейнтінгом захоплюються багато хто, але це надзвичайно трудомістке заняття, що вимагає багато вихідних джерел, часу, оперативної пам'яті комп'ютера та багатьох знань та умінь від художника.
Інше поняття – фотоманіпуляція (photomanipulation). Цей термін застосовується в основному в англомовних країнах і поєднує усі складові цього явища від фотомонтажу до матепейнтінгу. Завдяки такому спрощеному підходу навколо фотоманіпуляцій не виникає запеклих суперечок. І навіть малювання поверх фото з оголошенням кінцевого результату малюнком, яке у нас вважається негідним справжнього художника і називається «фотомахінацією», у них підпадає під красиве та округле слово «фотоманіпуляція».
Можливо, за кілька десятків років розумні голови розроблять теорію фотоарту і розмежують усі види цих фотоманіпуляцій, але поки що чітких меж у них немає. Явище розвивається стихійно і найчастіше саме себе компрометує, завдяки величезної кількості робіт малопідготовлених, як і художньому, і у правовому відношенні, авторів.
Чи ми доживемо до того часу, коли фотоарт оголосять повноцінним мистецтвом? Хотілося б, бо вже зараз існує безліч чудових робіт у техніках фотоарту та мате-пейнту, гідних перебувати у музейних експозиціях.
Мал. 1. Фотомонтаж без обробки
Мал. 2. Колаж із трьох вихідників з мінімальною обробкою
Мал. 3. Фотоарт із шести вихідників з невеликими підмальовками та обробкою