Жолуді, кропива, дикі гриби, риба та оленина стали для чоловіка продуктами на цілий рік. Незвичайний експеримент подарував йому відчуття єдності з природою, але водночас приніс проблеми зі здоров’ям.
Чоловік вирішив на цілий рік відмовитися від магазинів, ресторанів і навіть власного городу, харчуючись виключно тим, що міг знайти та зібрати у дикій природі.
Екстремальний експеримент приніс йому відчуття радості й тіснішого зв’язку з природою, але водночас обернувся проблемами зі здоров’ям, зокрема дефіцитом заліза, який він пов’язує з надмірним споживанням риби, а також нападами сильної втоми, пише Unilad.
Робін Грінфілд, 39-річний екологічний активіст з Ешленда, штат Вісконсин, США, поставив перед собою незвичайне завдання — прожити 365 днів, харчуючись лише дикою їжею та використовуючи ліки, які він самостійно знаходить у природі. Протягом цього періоду він вирішив не заходити до продуктових магазинів, не відвідувати ресторани та не користуватися власним городом.
В інтерв’ю виданню Грінфілд розповів про те, як такий спосіб життя вплинув на його фізичний і психологічний стан. Серед труднощів він назвав дефіцит мінералів, який, за його припущенням, виник через раціон із великою кількістю риби, а також виснаження, яке посилювалося через необхідність збирати їжу просто неба під час періодів небезпечного задимлення від лісових пожеж.
Активіст уже має досвід подібних експериментів. 2019-го він провів рік у Португалії, де самостійно вирощував усю їжу та ліки. Однак цього разу його мета була дещо іншою — він прагнув встановити ще глибший зв’язок із природою.
«У мене немає продуктового магазину, куди можна піти, у мене немає ресторану, і якщо я хочу поїсти, мені доводиться виходити на вулицю та налагоджувати стосунки з рослинами», — пояснив він. «Мені доводиться вчитися розпізнавати їх, збирати, готувати та виготовляти з них ліки».
Що їв чоловік протягом року
Замість звичних продуктів із супермаркету або врожаю з власного городу Грінфілд вирішив отримувати кожну необхідну калорію з того, що росте в дикій природі.
Його меню виявилося надзвичайно різноманітним. До нього входили маловідомі дикорослі рослини та плоди, зокрема вапато, горіхи лотоса й нанніберрі. Водночас чоловік вживав і більш звичні продукти, які можна знайти в природі: жолуді, чорні волоські горіхи, дикі гриби, дику цибулю, рибу, оленину та «справжній» дикий рис.
Частиною його раціону стали й рослини, які більшість людей сприймає винятково як бур’яни або шкідники. Серед них — лопух, кропива та осот.
Робін Грінфілд / © Unilad
Природа стала для Грінфілда не лише джерелом їжі, а й своєрідною аптечкою. Коли він почувався погано, чоловік не звертався до звичних аптечних препаратів, а використовував трав’яні чаї та відпочинок.
Зокрема, для приготування напоїв він збирав бузину, золотарник і м’яту. Грінфілд вважає, що значна частина сучасних проблем зі здоров’ям виникає через те, що люди недостатньо піклуються про себе.
Дикі продукти принесли не лише користь
Попри переконаність Грінфілда у перевагах такого способу життя, експеримент не минув без неприємних наслідків для організму.
У середині року чоловік виявив у себе низький рівень заліза. Він пов’язав це з тим, що протягом тривалого часу їв багато риби й, на його думку, через це в його організмі накопичилася надмірна кількість ртуті.
Після цього Грінфілд змінив раціон. Він почав додавати до нього продукти та трави, які, за його словами, допомагають організму виводити ртуть і краще засвоювати залізо.
Активіст стверджує, що зміна харчування дала результат: анемія, за його словами, минула приблизно за два місяці.
Втім, інша проблема виникла вже ближче до завершення експерименту. Останнім часом Грінфілд почав відчувати напади надзвичайно сильної втоми, причину яких йому поки що складно встановити.
Одним із можливих факторів він називає дим від лісових пожеж. Чоловік розповів, що декілька днів поспіль перебував під впливом густого диму, а показники забруднення повітря сягали небезпечного «фіолетового рівня» — 500 частин на мільйон.
Робін Грінфілд / © Unilad
Попри це, Грінфілд продовжував виходити на вулицю та збирати їжу, оскільки його житло під час експерименту не забезпечувало належного захисту від зовнішніх умов.
Активіст живе у невеликій екохатині, яка не має такого рівня захисту від стихійних явищ і забрудненого повітря, як звичайний будинок.
За його словами, приблизно через тиждень після лісових пожеж він пережив один із «найсильніших нападів втоми» у своєму житті.
При цьому Грінфілд зізнався, що не знає, що саме стало причиною такого стану. Він припускає, що це міг бути вплив диму, нестача поживних речовин або зовсім інший фактор.
Чому він не хоче відмовлятися від збиральництва
Попри фізичні труднощі, Грінфілд переконаний, що життя в тісному контакті з природою має значні психологічні переваги.
За його словами, під час подібних подорожей, присвячених вирощуванню їжі, збиральництву та відновленню зв’язку з природою, він познайомився з тисячами людей. Він стверджує, що такий спосіб життя може позитивно впливати не лише на фізичне, а й на психічне самопочуття.
«Це допомагає полегшити депресію та тривогу, допомагає відчути сенс і мету життя, приносить так багато радості в життя людей», — сказав він.
Грінфілд також розглядає свій експеримент не лише як особистий виклик. На його думку, самодостатність має ширше соціальне та політичне значення.
Він вважає, що люди та спільноти, які вміють самостійно забезпечувати себе їжею та володіють навичками збиральництва, стають менш залежними від корпоративних і державних систем.
На думку активіста, такі навички також сприяють розвитку критичного мислення, яке, як він стверджує, влада та великі корпорації часто намагаються придушити.
Робін Грінфілд / © Unilad
На момент інтерв’ю до завершення його 365-денного виклику залишалося близько 60 днів. Грінфілд говорив, що вже входить у «фінальну пряму» експерименту.
Водночас він зізнавався, що, хоча психологічно та духовно відчуває сильний зв’язок із проєктом, його тіло вже потребує відпочинку.
Попри це, чоловік не бачив причин змінювати свій підхід. Він пояснював це реакцією людей, які стежили за його подорожжю та розповідали, що вона змусила їх по-новому подивитися на їжу та власний зв’язок із природою.
Як почати збирати дикі рослини
Грінфілд не радить одразу повторювати його екстремальний експеримент і намагатися прожити цілий рік лише на дикорослій їжі.
Натомість тим, хто хоче спробувати збиральництво, він рекомендує починати поступово.
За його словами, краще вивчати по одній рослині за раз, а не намагатися одразу навчитися розпізнавати десятки або сотні видів.
Грінфілд вважає, що навіть вивчення однієї нової рослини щомісяця може суттєво змінити те, наскільки людина відчуває зв’язок із навколишнім середовищем і власною спільнотою.