У кожного народу, країни і навіть епохи існували та існують власні традиції, закони, звички. Люди, які жили за часів СРСР, нічим не відрізняються щодо цього. Їхні звички в наш час не тільки багато хто не зрозуміє, а й вважатиме досить дивним і абсолютно безглуздим, хоча деякі й зараз були б доречні.
Посуд для особливих випадків у серванті
До цієї категорії посуду, як правило, належав кришталь. Салатниці, фужери, келихи, чарки та інший посуд разом із статуетками з порцеляни дбайливо виставлялися за скло, на полицях серванту. Користувалися ними дуже рідко, лише у виняткових випадках. В основному вона була для краси, та й щоб похвалитися перед гостями. Справа в тому, що дістати кришталь було не так і легко, до того ж коштував він дорого. Тож і не користувалися ним щодня. Приблизно двічі на рік усі ці вироби діставалися з серванту, перемивалися, висушувалися та знову дбайливо поверталися на своє законне місце.
Кладовка чи все-таки балкон
Не можна сказати, що на балконах радянських людей був абсолютний безлад, але те, що там зберігалося безліч старих і часом непотрібних речей, це факт. Знайти там можна було все, що завгодно, навіть старі кімнатні капці, які ніхто не носив уже років п'ять. Справа в тому, що люди справді намагалися нічого не викидати. Багато речей купити було складно, тому й залишали «про всяк випадок». До того ж чоловіки того часу практично всі вміли робити самі. Кожен мав набір інструментів, щоб і розетку поміняти, і кран полагодити, і меблі підкрутити. Ось і збирали гвинтики, болтики, гвоздики в старі бляшанки і зберігали на тих же балконах. Це зараз трохи що, одразу майстри викликають, а раніше все робили самі.
Все ремонтувалося, а не викидалось
І в наш час ми не всі викидаємо. Якщо зламався холодильник, пральна машина, комп'ютер тощо, ми, звісно, викликаємо майстра. Але це, мабуть, і всі речі, що в наш час лагодиться. Тому звичка ремонтувати все, починаючи від шкарпеток та закінчуючи взуттям, здається нам дивною. Ну порвалися шкарпетки, пішов та купив кілька пар нових. У радянські часи люди дуже дбайливо ставилися до всіх речей, не важливо, одяг це чи побутова техніка. І цьому варто було б повчитися.
Прийом їжі
Культу їжі на той час не існувало. Але був дефіцит та ще живі спогади про голодування. Тому харчувалися люди ґрунтовно. Обід, що складається з 3-х страв, обов'язково із хлібом, був нормою. При цьому на тарілках не мало нічого залишитися. І люди масово не страждали на ожиріння. Швидше за все, справа була не в кількості їжі, а в її якості, натуральності. А в продуктах міститься повний набір хімічних елементів і мінімум корисних речовин.
Прання пакетів
У СРСР було нормально прати, сушити та повторно використовувати поліетиленові пакети. Зараз дана дія викличе у багатьох, як мінімум, сміх. Але якщо бути чесними, тобто люди, які й сьогодні примудряються так чинити, хоча в цьому вже й немає потреби.
Покупки із запасом
Тоді народ намагався закупити все про запас. Борошно, цукор, сіль, крупи, сірники купувалися із запасом, про всяк випадок. У наші дні ця необхідність відпала геть-чисто, адже будь-якої миті можна піти в магазин і купити те, що потрібно.
Старі речі
Якщо якась річ (мова про одяг) порвалася чи втратила колір, сучасні жінки просто її викидають, а от радянські завжди займалися її відновленням. І навіть якщо лагодити вже не було досконалого, одяг перетворювався на ганчірки. Все вірно, чимось треба було витирати пил, мити підлогу, посуд, прибирати крихти зі столу та інше.
Колготки – це була окрема тема. Щоб капрон не рвався дуже швидко, колготки перед шкарпеткою спочатку заморожувалися. Ну а якщо стрілка, тоді лак для нігтів на допомогу. І навіть ті вироби, які вже зашивалися неодноразово, не викидали. Їх під брюками носили.
І ще одна корисна звичка була у радянських жінок – собі та своїм домашнім вони самі шили одяг та постільні речі.
Джерело: https://novate.ru/blogs/021121/61120/
Источник: zefirka.net
