Вираз – згоріти на роботі – має переносний сенс, маючи на увазі сильне виснаження, викликане надмірним трудовим навантаженням, стресом чи фанатичною відданістю справі. Однак, цілком можливо виснажитися або згоріти і в буквальному значенні під час виконання роботи, яку ви любите.
Існує кілька випадків, коли відомі радянські артисти пішли із життя прямо на сцені. Їхні історії служать свідченням відданості та пристрасті до своєї справи.
Трагічний кінець Андрія Миронова
14 серпня 1987 року під час гастролей Театру Сатири у Ризі сталася трагедія. У фіналі вистави «Одруження Фігаро» 46-річний Андрій Миронов раптово впав на сцену. У нього відбувся розрив аневризми.
За кілька років до трагедії в актора виявили аневризму, але він відмовився від ризикованої операції. У кульмінаційний момент вистави судина в мозку луснула. Миронов знепритомнів на руках у Олександра Ширвіндта. Знаменитий нейрохірург Едуард Кандель два дні виборював його життя, але врятувати артиста не вдалося.
Формально смерть настала в лікарні 16 серпня, але фактично Миронов пішов із життя на сцені, так і не прийшовши до тями.
Остання вистава Віталія Соломіна
Як і його ровесник, Андрій Миронов, Віталій Соломін зустрів свою останню годину у театрі. Ходили чутки, що після загибелі Миронова актор якось сказав: «Хочу піти так само — на сцені». Перевірити ці слова вже неможливо, але доля розпорядилася саме так.
24 квітня 2002 року 60-річний Соломін, незважаючи на напад гіпертонії, вийшов грати у «Весіллі Кречинського». Глядачі потім згадували: «Весь спектакль тримався на ньому. Грав геніально». Але коли завіса опустилася після першого акту, актор звалився за лаштунками.
У швидкій він впав у кому. У Скліфосовському діагностували великий ішемічний інсульт. Лікарі дивувалися: як він взагалі дограв? Після 33 днів у комі він ненадовго прийшов до тями, а 27 травня артиста не стало.
Останній подвиг Михайла Глузького
82-річний Михайло Глузький здійснив справжній подвиг заради мистецтва. Лежачи в лікарні з температурою під 40 і нестерпними болями, він втік на свою останню виставу.
За допомогою сина Андрія потай вибрався з лікарні. Не міг самотужки піднятися сходами, і колеги віднесли його на руках. Усю виставу грав Соріна в «Чайці», сидячи в інвалідному візку.
На поклонах Глузький знайшов сили піднятися, а потім звалився за лаштунками. Після екстреної операції 15 червня 2001 року великий артист пішов із життя. Його останні слова режисеру Йосипу Райхельгаузу “Я постараюся” стали епіграфом до цілої доби російського театру.
Трагедія Бориса Добронравова
21 жовтня 1949 року на сцені МХАТ сталося непоправне. 166-го разу виконуючи свою коронну роль у виставі «Цар Федір Іоаннович», 53-річний Борис Добронравов раптово зупинився… і впав.
Причиною смерті стала миттєва зупинка серця. Він не зміг дограти фінальну сцену, як згодом Андрій Миронов. Примітно, що цього дня артист відзначав 25-річчя служби у МХАТі.
Судден догляд Миколи Хмелева
Усього через чотири роки до трагедії з Добронравовим на тому самому дивані пішов із життя інший мхатовський геній — 44-річний Микола Хмєльов.
Микола Павлович помер у гримі Івана Грозного під час підготовки до вистави «Важкі роки». Його серце зупинилося за кілька тижнів до прем'єри. Символічно, що цього року не стало й автора п'єси Олексія Толстого.
Володимир Самойлов: остання вистава
Народний артист СРСР Володимир Самойлов пішов із життя так само драматично, як і багато його великих колег. Це сталося буквально на момент творчого горіння, на сцені.
Трагедія сталася 8 вересня 1999 року під час репетиції ролі короля Ліра у Театрі імені Гоголя. Володимир Якович мріяв про цю роль десятиліттями. Але раптово помер від великого інфаркту під час роботи.
Источник: zefirka.net
