Багато людей зовсім не підозрюють про те, що їм потрібна допомога фахівця, тому що приймають ознаки розладів психіки за межі свого характеру. Ми вибрали п'ять найпоширеніших. Перевір себе!
Звичка не доводити справи до кінця
Якщо ти за все берешся сміливо і з ентузіазмом, але майже ніколи не доводиш свої грандіозні починання до кінця, це може бути симптомом біполярного розладу, який раніше називали маніакально-депресивним психозом. Цей розлад має дві стадії: маніакальну та депресивну. У маніакальній стадії людина майже постійно перебуває у піднесеному настрої, мало спить (відчуває, що нібито висипається за пару годин), демонструє підвищену мовну та рухову активність і, як наслідок, часто береться за безліч нових проектів. У депресивній — впадає у поганий настрій та апатію, відчуває загальмованість мислення та небажання рухатися. Не дивно, що розпочаті у першій стадії справи так ніколи й не бувають закінчені – у депресивній стадії це просто неможливо зробити.
Якщо ти пару місяців походив у спортзал, а потім покинув – це, звичайно, навряд чи можна вважати ознакою біполярного розладу. Але якщо в ретроспективі свого життя ти бачиш надто багато починань, так і не доведених до кінця, це може бути тривожним симптомом.
Перфекціонізм
Прагнення доводити кожну, навіть незначну справу до абсолютної досконалості може бути симптомом тривожного розладу. Якщо досконалості ти намагаєшся досягти через страх. Страху бути підданим критиці, страху втратити роботу (притому що жодних раціонально обґрунтованих передумов цьому немає), страху хвороби чи нещасного випадку тощо. Скрупульозна, зосереджена робота над зовсім незначними справами, з одного боку, тебе відволікає, а з іншого — дарує тобі тимчасове (і хибне) почуття, що все неодмінно буде добре — якщо ти зробив усе добре.
Якщо ти помічаєш, що твій перфекціонізм, безумовно, створює тобі проблеми і заважає жити — швидше за все, це не риса характеру.
Прагнення до чистоти
Прагнення створювати навколо себе ідеальну чистоту, як в операційній, — один із найпоширеніших симптомів обсесивно-компульсивного розладу, що характеризується нав'язливими думками, тривогою і частими однаковими діями, що постійно повторюються, якими людина намагається цю тривогу зняти. Ці захисні дії називаються компульсіями і є певними ритуалами, які просто неможливо не виконати. Деякі види компульсій досить швидко наводять на думку про те, що з тобою щось не в порядку (наприклад, якщо ти боїшся наступати на тріщини на асфальті або щоранку спізнюєшся на роботу, тому що 3 рази перевіряєш, чи вимкнув праску), але пристрасть до чистоти та порядку, на жаль, не. Багато жінок десятиліттями не можуть розпізнати ознаки ДКР, тому що оточення заохочує їх компульсивні дії: треба ж, яка гарна господиня, вона завжди чистота!
Якщо ти просто любиш чистоту і із задоволенням наводиш її — це не розлад. Але якщо ти не можеш лягти спати, залишивши в раковині брудну чашку, якщо ти дратуєшся побачивши несиметрично лежачих диванних подушок, якщо ти йдеш з вечірки, щоб пропилососити до 23:00, поки можна шуміти, і миєш холодильник з хлоркою, рятуючись від мікробів влітку), — можливо, тобі варто відвідати лікаря.
Прагнення правильного харчування
Дбати про своє здоров'я і думати, що ти їси — нормально. Але індивідуальна дієта повинна базуватися на індивідуальних смакових уподобаннях. Іншими словами, нормально – їсти смачно! А давитися несмачним – тривожний симптом.
Тобто, якщо ти фанат копчених ковбасок, але відмовляєшся від них на користь стейка — все гаразд: ти вибираєш улюблений продукт, приготований більш корисним способом. Але якщо ти терпіти не можеш крупи, але старанно давишся ранковою кашею, бо це корисно, — цілком можливо, ти страждаєш на нервову орторексію. І “шкідливі” продукти викликають у тебе справжній страх. Цілком можливо, ти вважаєш, що якісь продукти однозначно шкідливі (завжди, без варіантів, незалежно від способу приготування) або ділиш людей на своїх та чужих залежно від того, що вони їдять.
Орторексія — розлад, здатний серйозно вплинути на твоє життя: деякі орторексики обирають роботу, захоплення та спілкування в залежності від харчових звичок; інші – доводять себе до виснаження та хвороб, викликаних невідповідним харчуванням. Так що якщо ти помічаєш, що їжа стає одним із найважливіших аспектів твого життя, ти в групі ризику як мінімум.
Інтроверсія
Інтроверти та екстраверти давно стали кимось на кшталт «сов» і «жайворонків»: про них малюють смішні картинки, вигадують анекдоти і створюють паблики. При цьому вважається, що це вроджена і цілком природна риса особистості, але насправді це не зовсім так: іноді «типовий інтроверт» може з дитинства страждати на недіагностований психічний розлад, а «типовий екстраверт» може просто талановито зображати екстраверта (яскравий приклад – коміки, багато з яких у звичайному житті досить замкнуті, не замкнуті, не замкнуті).
При цьому інтроверсію не можна назвати розладом особистості в тому випадку, якщо вона не заважає тобі жити: наприклад, ти вибрав професію, яка не передбачає спілкування з людьми, знайшов собі партнера, який не вважає, що добрий вечір — це вечір у гостях чи на вечірці, і ти не впадаєш у ступор, коли люди на вулиці говорять: «Ой, як?
Але якщо потреба зателефонувати незнайомій людині викликає в тебе паніку, якщо ти замовляєш продукти додому не тому, що так зручніше, а тому, що так не доведеться говорити продавцю «Здрастуйте!», якщо при слові «нарада» ти покриваєшся холодним потом — ти, можливо, й справді інтроверт. Але інтроверт із генералізованим тривожним розладом. І із цим треба щось робити.
Джерело: https://www.cosmo.ru/psychology/psychology/5-chert-tvoego-haraktera-kotorye-mogut-okazatsya-psihicheskim-rasstroystvom/
Источник: zefirka.net
