1 листопада 1952 року, десь серед безкрайнього Тихого океану, загубився крихітний острівець Елугелаб. Сонце піднімається над блакитними хвилями, чайки кружляють у небесній синяві… ідилія, та й годі. Але раптом цю безтурботну картину пронизує сліпучий спалах і жахлива ударна хвиля починає змітати все на своєму шляху.
Що це таке? Апокаліпсис? Гнів богів? Ні, це лише людство в черговий раз вирішило пограти м'язами, влаштувавши перший в історії вибух водневої бомби під кодовою назвою «Айві Майк». Цей рукотворний катаклізм не лише стер з землі цілий острів, а й подарував світу два нових хімічних елементи.
Народження монстра
За створенням «Айві Майка» стояли не злі генії з фільмів про Джеймса Бонда, а реальні вчені — Едвард Теллер і Станіслав Улам. Теллер, угорський фізик, який утік від нацистів у США, ще в 40-х роках мріяв про ідею термоядерної зброї, здатної вивільняти енергію сонця в земних умовах. Улам же, польський математик, приєднався до Манхеттенського проекту та розробив метод штучного запуску термоядерної реакції за допомогою імплозії.
Разом ці уми породили справжнього монстра. 6-метрова махіна вагою 74 тонни, більше схожа на нафтову вежу, ніж на бомбу. “Айві Майк” – це вершина інженерної думки того часу, найскладніший механізм, що працює на основі термоядерного синтезу. Якщо у звичайній атомній бомбі використовується розподіл ядер урану чи плутонію, то «Майк» черпав свою руйнівну силу зі злиття ядер дейтерію — важкого ізотопу водню.
Зовні вся установка більше була схожа на якусь промислову споруду, ніж на зброю. Поруч височіла 90-метрова вишка зв'язку, необхідна для комунікації з бункером на борту корабля USS Estes, де й була команда запуску. А оскільки «Майк» працював на рідкому дейтерії, який потрібно було підтримувати за нормальної температури, близької до абсолютного нуля, то для його обслуговування побудували цілу кріогенну установку, що живиться від окремої електростанції потужністю 3000 кіловат.
Атолл Еніветок: від райського куточка до полігону
Для випробування «Майка» вибрали атол Еніветок — мальовничий куточок Мікронезії, загублений у Тихому океані.
На початку XX століття атол захопила Японія, перетворивши його на свою колонію. Під час Другої світової війни Еніветок став ареною боїв між японськими та американськими військами. Після війни США зробили Еніветок своєю військово-морською базою, а 1948 року перетворили його на полігон для випробувань ядерної зброї.
З 1948 по 1958 рік на Еніветоці пролунало 43 ядерні вибухи, які перетворили цей колись райський куточок на радіоактивну пустелю. І «Айві Майк» став найпохмурішою сторінкою у цій історії.
Момент істини: вибух, який вразив світ
1 листопада 1952 року, о 7:15 ранку за місцевим часом, Майк явив світу свою руйнівну міць. Сліпучий спалах, видимий за сотні кілометрів, осяяв небо. Вогненна куля, розпечена до мільйонів градусів, розрослася до 5 кілометрів у діаметрі, поглинувши собою все навколо.
Ударна хвиля, що рухалася із надзвуковою швидкістю, сміла все на своєму шляху. На кораблі USS Estes, що знаходився за 50 кілометрів від епіцентру, моряки відчули сильний жар. А гриб ядерного вибуху, стрімко набираючи висоту, лише за 90 секунд досяг 17 кілометрів, а ще за хвилину – вже 33 кілометри. У результаті він стабілізувався на висоті 41 кілометр, а його «капелюшок» розкинувся на 161 кілометр у діаметрі. Потужність вибуху перевершила всі очікування – вона склала 10,4 мегатонни у тротиловому еквіваленті.
У звіті військових про операцію вибух описувався так: «Це видовище не описується. Сліпуче світло, жар, що відчувався на відстані 50-60 кілометрів… Величезна вогненна куля, що з'явилася на горизонті, як полуденне сонце, швидко розрослася після короткочасної паузи».
Наслідки вибуху
Наслідки вибуху “Айві Майка” були воістину апокаліптичними. Острів Елугелаб, на якому проводилося випробування, просто випарувався, залишивши по собі гігантську вирву діаметром 1,9 кілометра та глибиною 50 метрів. Потужна ударна хвиля та хвилі заввишки до 6 метрів обрушилися на сусідні острови, змітаючи все живе на своєму шляху. Рослинність була знищена повністю, а ґрунт на багатьох островах став непридатним для життя на довгі роки.
Доповідь для президента Ейзенхауера про результати випробувань гласила: “Острів Елугелаб зник”.
Нові елементи з ядерного полум'я
Як не дивно, але вибух «Айві Майка» не лише приніс руйнування, а й подарував світові два нові хімічні елементи.
Відразу після детонації повітря піднялася флотилія літаків ВПС США, оснащених спеціальними фільтрами для збору радіоактивних частинок.
Серед вчених, які прагнули вивчити «улов» з ядерного гриба, був і Альберт Гіорсо — фізик з університету Каліфорнії в Берклі. Гіорсо припустив, що у фільтрах можуть міститися атоми двох ще невідкритих елементів — 99 і 100. Ці елементи, за розрахунками вчених, мали утворитися внаслідок радіоактивного розпаду ізотопів, що виникли під час вибуху.
Гіорсо разом зі своїми колегами Стенлі Томпсоном та Гленном Сіборгом отримав половину одного з фільтрів, зібраних після вибуху «Майка». І справді, у зразках було виявлено сліди нових елементів. 1955 року, після серії експериментів, відкриття було офіційно підтверджено, а нові елементи отримали назви ейнштейній (Es) та фермій (Fm) — на честь фізиків Альберта Ейнштейна та Енріко Фермі.
Еніветок сьогодні
Після закінчення ядерних випробувань у 1958 році. Протягом багатьох років атол залишався безлюдним, а його екосистема повільно відновлювалася після завданих збитків.
У 1977 році США розпочали масштабну операцію з очищення атолу Еніветок від радіоактивних забруднень. Верхній шар ґрунту з найбільш заражених островів було знято і поховано у спеціально створеному бетонному саркофазі — своєрідному «ядерному склепі», розташованому на острові Руніт.
У 2000 році була проведена ще одна кампанія з очищення Еніветок. Цього разу, замість того щоб знову знімати заражений ґрунт, застосували метод обробітку ґрунту розчином калію, який допомагає зв'язати радіоактивні ізотопи та запобігти їх попаданню у навколишнє середовище.
Звичайно, сліди ядерних випробувань залишаться назавжди, але вчені вважають, що до 2027 року рівень радіації на Еніветок знизиться до безпечних значень і атол знову стане придатним для життя.
Источник: zefirka.net
