Задовго до перших карт американські індіанці придумали оригінальний спосіб орієнтування біля. Щоб не заблукати в лісах, вони використовували дерева дуже дивним чином.
Будь-яка людина, яка побувала в лісі, знає, як легко там заблукати. Можна годинами тинятися, нарізаючи кола. А щоб дістатися з пункту А до пункту Б потрібна карта та компас. Адже багато століть тому люди обходилися без цього.
На території США мешкають численні племена індіанців. Ще сотні років тому корінні американці розробили особливу навігацію, за допомогою якої вони могли орієнтуватися в дрімучих лісах.
Ідея полягала в тому, що в ключових точках маршруту індіанці обирали молоді дерева, які надалі служитимуть їх «путівниками» (trail trees). Стовбури нахиляли під потрібним кутом, підрізали та фіксували спеціальними кріпленнями, утворюючи «коліно». З роками дерево ще більше викривлялося, стаючи справжнім вказівним знаком.
«Подорожні» дерева мандрівники могли побачити з великої відстані навіть у засніжених умовах. Індіанці йшли своїм маршрутом, переміщаючись від дерева до дерева. Так вони подорожували на десятки та сотні кілометрів. Відомо, що ще у ХХ столітті індіанці продовжували користуватися своїми стежками. У 1930 році в Мічигані доглядач парку з двома індіанцями племені оджибве пройшов старим маршрутом команчів. Пересуваючись від одного дерева пекан до іншого, вони пройшли через місця, заповнені буйволами, оленями та дикими індичками, багаті рослинною їжею та соковитою травою для коней. Кочові племена індіанців здавна обирали безпечні маршрути з великою кількістю їжі.
У наші дні дороговоди ще можна зустріти в густих лісових масивах Північної Америки. Це унікальна спадщина корінних американців. Сьогодні їхні старі товсті стволи привертають увагу мисливців та туристів. Відомо, що всього збереглося близько двох тисяч «індіанських дерев» у 40 штатах.
Дерево на півночі Джорджії.
Источник: zefirka.net
