Середньовіччя це дивовижний період, наповнений загадками. Це був час не тільки для лицарів та фортець, а й для вельми незвичайних професій. На той час суспільство потребувало вузькоспеціалізованих (а іноді й відверто екзотичних) працівників, без яких ні місто, ні село не могли б повноцінно функціонувати.
Від ловців щурів до нічних золотарів — у цьому списку представлені найнезвичайніші професії минулого. Деякі з них можуть спричинити сміх, інші — легкий шок, але вони демонструють винахідливість і терпіння людей того часу.
Прибиральник вигрібних ям
Коли місто поринало в сон, на вулиці виходили золотарі — люди з непривабливою, але життєво важливою роботою. Їхнє завдання полягало в очищенні вигрібних ям та вуличних туалетів, що допомагало запобігти антисанітарії та епідемії. Робота була вкрай важка і неприємна, і такі люди часто ставали ізгоями, але без них міста страждали б від чуми і холери.
Складальник п'явок
Уявіть собі роботу: босоніж по болотах, із відром липких п'явок — це був звичайний день збирача п'явок у Середні віки. Ці «живі шприци» мали великий попит: лікарі вірили, що кровопускання виліковує хвороби. Робота була ризикованою через бруд, інфекції та укуси самих п'явок, але вона була важливою, оскільки без п'явок не обходилася жодна середньовічна лікарня.
Ловець щурів
В епоху, коли міста кишіли гризунами, ловці щурів ставали останнім бар'єром між жителями та смертоносними епідеміями. Ці безстрашні люди, що змішують отрути та встановлюють хитромудрі пастки, полювали на переносників чуми. Їхня робота була небезпечною, оскільки вони ризикували заразитися тим, від чого рятували інших.
Алхімік
У димних лабораторіях алхіміки, напіввчені-напівмаги, намагалися розкрити головні таємниці світобудови. Вони змішували ртуть із сіркою у пошуках філософського каменю, шукали еліксир безсмертя та винаходили нововведення, нерідко не усвідомлюючи значущості своїх відкриттів.
Чумний лікар
Коли «Чорна смерть» викошувала цілі міста, на вулицях з'являлися моторошні фігури в масках з дзьобами — чумні лікарі. Їхні шкіряні плащі та дзьобасті маски, набиті ароматичними травами, повинні були захищати від міазмів, які вважалися причиною хвороби. Лікарський арсенал включав кровопускання та дивні зілля, які частіше вбивали, ніж лікували.
Хлопчик для биття
При дворах середньовічних монархів була дивна посада — хлопчик для биття. Ця дитина жила в постійному страху: вона вчилася, гралася з принцом, але отримувала прочуханку за кожну провину спадкоємця. Королівську особу не можна було карати, але можна було бити його друга дитинства, щоб принцові стало соромно.
Пожерлювач гріхів
У глухих селах середньовічної Європи з'являвся похмурий персонаж, без якого не обходився похорон. Пожирач гріхів — людина-примара, яка з'їдала чужі гріхи, щоб душа могла потрапити до раю. Ці фахівці існували на околицях суспільства, їх боялися та зневажали, але у смертну годину звали першими.
Блазень
Королівський блазень, що ховається за жартівливими словами і ковпаками, мав унікальну владу говорити монарху гірку правду, прикриваючи її сміхом. Він мав право висміювати королів та придворних, що робило його однією з найвпливовіших постатей при дворі.
Цирюльник-хірург
У середньовічних містах цирульники не лише стригли волосся, а й ампутували кінцівки. Вони працювали без анестезії та стерилізації, але багато хто з них рятував життя, заклавши основи польової хірургії.
Дегустатор пива
В епоху, коли пиво вважалося безпечнішим за воду, професія пивного інспектора стала дуже популярною. Ці фахівці перевіряли кожну нову партію елю та могли штрафувати пивоварів за розведення напою, стаючи улюбленцями городян.
Источник: zefirka.net
