Вчені вважають, що поява складного життя — не божественне провидіння, а низка випадковостей. Щоб на Землі з'явилися розумні істоти, вони мали пройти небезпечний шлях. А найкраща приказка, що відбиває появу людини: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Так що ми зовсім не вінці творіння, а просто везунчики.
Зіткнення Землі з іншою планетою
Час: 4,5 млрд років тому
Якби не сталося: відсутність пір року, магнітосфери та розумного життя, астероїдні атаки та урагани.
У давнину люди вважали Місяць божеством, у Середньовіччі — прибитим до небесної тверді диском, а ХІХ столітті англійський астроном і син Чарльза Дарвіна Джордж висловив думку, що Місяць — нічим іншим, як шматок Землі, що відірвався від нього внаслідок сонячних припливів невдовзі після освіти. Але коли в середині минулого століття учасники місії «Аполлон» привезли із супутника ділянки ґрунту, стало ясно, що в ньому містяться більш високі концентрації титану та інших тугоплавких елементів, ніж Землі. Сучасні розрахунки показали також, що відокремлення від нашої планети настільки великого шматка, як Місяць, неможливе під дією самих лише відцентрових сил. Гіпотеза про захоплення Землею планети, що пролітає повз, теж виявилася неспроможною.
Якби не було приливних сил Місяця, земне ядро затверділо б, а магнітосфера зникла. Після цього сонячний вітер швидко забрав би в космос нашу атмосферу.
У результаті перед вченими постала картина жахливої катастрофи, що сталася невдовзі після появи Землі 4,5 млрд років тому. Сонячна система в ті далекі часи була набагато неспокійнішим місцем, ніж зараз. Планети, астероїди та комети кружляли в безшабашному танці, постійно стикаючись один з одним. Таке зіткнення чекало і на молоду Землю. Одного далеко не прекрасного дня в неї врізалася планета розміром з Марс. Пізніше їй надали поетичне ім'я Тейя. На щастя, удар пройшов майже по дотичній, але цього вистачило, щоб відірвати від Землі шматок і розбити вщент непрохану гостю.
Загалом через мільйон років сила тяжіння стягнула уламки разом. Так з'явився Місяць, а разом із ним і пори року. Зима, весна, літо та осінь, як відомо, існують через нахил земної осі (він теж з'явився внаслідок зіткнення). А ще – магнітосфера, що утворилася завдяки розплавленому залізному ядру всередині нашої планети. Якби не було приливних сил Місяця, це ядро просто затверділо б, а магнітосфера зникла. Після цього сонячний вітер швидко забрав би в космос нашу атмосферу і Земля залишилася б без кисню та захисту від шкідливого ультрафіолетового випромінювання. До того ж, її почали б безперервно атакувати астероїди та комети — сьогодні основний удар від них приймає на себе Місяць. Ні про яке розумне життя і, можливо, про життя взагалі в таких умовах годі й говорити.
Глобальне заледеніння
Час: 720-635 млн років тому
Якби було тривалішим: відсутність складних форм життя.
Льодовикові періоди Землі траплялися кілька разів, але найлютішими, мабуть, були два. Гуронське, найдовше, відбулося близько 2,4 млрд років тому і тривало цілих 300 млн років. Життя на планеті в цей час вже існувало, але лише в зародковому стані – у вигляді бактерій. Особливо постраждати не було кому — мікроорганізми добре пристосовуються до того, щоб жити, наприклад, на глибині океану. З більш складними істотами все не так просто: для виживання їм потрібний довгий харчовий ланцюжок, і важливими його умовами є тепло і сонячне світло.
Ще одне велике зледеніння відбувалося в період 720-635 млн років тому. Майже вся планета вкрилася товстим шаром льоду, а морози на екваторі сягали -43 °С. Цей період так і називають: “Земля-сніжок”. У цей час вже існували найпростіші істоти, схожі на губку, та крихітні водорості-бактерії. Вчені вважають, що, незважаючи на лютий холод, острівці рідкої води поблизу екватора, геотермальних джерел і на вершинах гір все ж таки залишалися. Це дозволило пережити «зиму» нашим далеким предкам. Залишається тільки гадати: що було б, якби льодовиковий період тривав довше чи став ще суворішим? Можливо, Земля, як і раніше, залишалася б планетою бактерій.
Виверження Сибірських трапів
Час: 252 млн років тому
Якби не відбулося: менш масштабне вимирання стародавніх тварин і, як наслідок, можлива відсутність людей.
Траппи – це коли вивергається вулкан, а земля під ногами. Що й сталося 252 млн. років тому, коли вивергався Сибір (вона знаходилася тоді на півночі стародавнього суперконтиненту Пангея). За оцінками вчених, обсяг викинутого на поверхню базальту становив понад 5 млн. км. Щоб уявити масштаб катастрофи, досить поглянути на сучасне Середньосибірське плоскогір'я. Воно є високі каньйони – це і є застигла лава тих часів. У повітря було викинуто гігантську кількість попелу та отруйного газу.
Не дивно, що саме тоді на планеті сталося найбільше вимирання за історію. З Землі зникло 96% всіх морських видів тварин і 70% наземних видів хребетних. А ще це єдиний з відомих масовий «падіж» комах, який забрав життя 57% пологів та 83% видів. Вимирання називають пермським. Якби не було його, еволюція пішла б іншим шляхом, а рід Люди, мабуть, не з'явився б.
Тим часом сучасні біологи впевнені, що навіть такі виверження не могли бути єдиною причиною вимирання настільки великої кількості живих істот. Головними факторами, як і у випадку з іншими масовими вимираннями, були біосферні внутрішні процеси. Природна катастрофа послужила у цій справі лише спусковим механізмом – «сараївським пострілом».
Падіння астероїда
Час: 65 млн років тому
Якби не відбулося: менш масштабне вимирання стародавньої фауни і, як наслідок, можлива відсутність розвитку ссавців, відсутність людей.
Людина сучасного вигляду панує на планеті лише близько 45 000 років. Динозаври царювали майже 250 млн років, але 66 млн років тому вони зникли (якщо не брати до уваги їх здорових родичів — птахів). І не тільки вони, а й багато інших видів тварин (47% морських пологів і 18% сімейств сухопутних), включаючи майже всі великі та середні за розміром (серед них було багато по-справжньому страшних). Це вимирання називають крейда-палеогеновим.
Його пов'язують із різними причинами, у тому числі з появою квіткових рослин, які мали у своєму складі більше отрут. Динозаври та інші тварини виявилися неспроможними їх переварити. Але й у цьому вимиранні був свій «сараївський постріл» — падіння астероїда розміром з гору, який врізався у Землю 66 млн. років тому. На місці його падіння сьогодні знаходиться Мексиканська затока. Мало того, що удар викликав гігантське цунамі, яке просто змило багатьох сухопутних мешканців Північної Америки, так ще й підняло в небо величезну кількість пилу.
З гігантськими ящерами ссавці конкурувати не могли. Але, як ті зникли, вони зуміли вирватися в лідери тваринного світу завдяки своїй невибагливості.
Пил приховав сонячне світло, і планета на кілька років поринула в напівтемряву. Найгірше росли рослини — гірше харчувалися тварини. Особливо туго доводилося великим видам, які потребують багато їжі. Ця криза, ймовірно, і дала шанс давнім ссавцям. Вони існували вже в часи динозаврів, але майже всі були розміром з щура і доля їх була незавидна: копошитись у лісовій підстилці, харчуючись чим доведеться. З гігантськими ящерами ссавці конкурувати не могли. Але, як ті зникли, вони зуміли вирватися в лідери тваринного світу завдяки своїй невибагливості. І одного разу з такого «щура» виникли примати, а потім і ми.
Виверження Флегрейських полів та вулканів на Кавказі
Час: 40 000 років тому
Якби не сталося: сильніше змішання неандертальців та сапієнсів.
Питання, чому вимерли наші найближчі родичі неандертальці — одна з наукових загадок. Гіпотетичних “відгадок” близько ста: від зараження вірусами від тропічних сапієнсів до внутрішнього канібалізму. А колись вчені любили звинувачувати у зникненні «двоюрідного людства» та наших предків: мовляв, винищили «малочисельний народ» — і з кінцем. Російський антрополог Станіслав Дробишевський, як і більшість сучасних дослідників, вважає, що ніхто цілеспрямовано нікого не винищував. Неандертальці були фізично сильніші за сапієнсів, та й жили в північних горах, далеко від місць проживання наших предків. Швидше за все, предки задавили неандертальців не якістю, а кількістю. Їх просто спочатку було більше, ніж сапієнсів — неандертальці і так уже вимирали, просто повільно.
Але неандертальці, ймовірно, не зникли б 28 000 років тому і дожили до пізніших часів, якби не виверження так званих Флегрейських полів, що відбулося 40 000 років тому в Італії та вулканів на Кавказі. Внаслідок цього їх чисельність впала до критичного рівня. Наші пращури встигли змішатися з ними, тому сьогодні у всього неафриканського населення планети в середньому по 2% неандертальських генів.
Джерело: https://www.moya-planeta.ru/travel/view/samye_bolshie_katastrofy_v_istorii_zemli_esli_by_ikh_ne_bylo_47365
Источник: zefirka.net
