Є багато місць на Землі, які славляться тим, наскільки добре вони заховані та як сильно захищені. Цей список не про ці місця. Тут мова піде про дійсно добре охоронювані місця, які настільки секретні, що ви, можливо, про них і не чули. Погляньмо на десятку наших фаворитів.
Iron Mountain
На перший погляд, Iron Mountain – це не що інше, як величезна складська компанія. Однак у колекції її складів є і одна особлива перлина: всього за кілька миль від Піттсбурга знаходиться сховище Iron Mountain в окрузі Батлер. Це гігантський підземний комплекс, побудований у занедбаній вапняковій шахті, і в ньому зберігається воістину приголомшлива кількість скарбів. Найбільш впливові люди та установи зберігають у ньому те, що вони хочуть зберегти у безпеці. Компанія забезпечує конфіденційність своїм клієнтам, але якщо ви подумаєте про якесь дійсно гучне ім'я, є велика ймовірність, що і його секрети зберігаються в цьому комплексі. Білл Гейтс зберігає тут 27 мільйонів фотобанку зображень Corbis Image. Смітсонівський інститут зберігає тут багато своїх записів і документів, серед інших клієнтів є кілька кіностудій і, звичайно ж, уряд.
Легко зрозуміти, чому сховище Iron Mountain таке популярне серед багатих і зацікавлених у безпеці осіб. У цей комплекс проникнути складніше, ніж у Білий дім. 2700 людей працюють у лабіринті з білих коридорів, які виглядають так, ніби вони з фільмів про Джеймса Бонда. У сховищі є своя пожежна частина та 125 масивних, добре захищених сховищ, які штучно охолоджуються водою із підземного озера до температури 10 градусів за Цельсієм.
HavenCo
Можливо, ви вже чули про Силенд – мікроскопічну державу, яка була заснована у 1967 році у міжнародних водах Середземного моря на протиповітряній платформі, що залишилася з часів Другої світової війни. Завдяки відсутності твердих законів, безликій природі та досить безпечному фізичному розташуванню, Силенд неодноразово ставав притулком для всіляких тіньових операторів (починаючи від піратської радіостанції і закінчуючи найбільшим торрент-трекером The PirateBay) і, можливо, для сайту Wikileak. Проте найдивніша організація, яка будь-коли прикрашала його платформу – це HavenCo.
Шон Хастінгс та Райан Леке заснували HavenCo у 2000 році з метою надати можливість працювати операторам усіх сортів. За їхніми власними словами, їхня мета полягала у створенні «першого у світі дійсно офшорного, майже нічийного електронного сховища даних – у місці, що знаходиться в сірій зоні, на межі дозволеного та незаконного».
Створення дата-центру в одному з найважчих місць на Землі було блискучою концепцією, яка в той час вважалася потенційно революційною. Проте постала проблема. Насправді, навіть багато проблем.
Насамперед, юридичне становище Силенда завжди було досить хитким. У цієї держави немає ні союзників, ні міжнародного визнання, тому, хоча вона дуже ізольована і добре захищена своїм віддаленим місцезнаходженням, на практиці її здатна захопити будь-який дурень, який зможе піднятися на борт платформи. Якщо говорити серйозно, то цілком імовірно, що єдина причина, через яку він не зазнав нападу вже десятки разів – це той факт, що Силенд знаходиться всього за 20 км від узбережжя Англії. Іншим складним питанням був той сумний факт, що єдиний контент, який власники не могли (або не хотіли) розміщувати деінде – це той контент, який був визнаний незаконним. Це в свою чергу означало, що рано чи пізно всі країни на Землі почнуть дивитися на HavenCo як на злочинців і захочуть штурмом захопити Силенд. Можливо, саме тому через два роки після заснування HavenCo Силенд її спокійно «націоналізував», а ще через кілька років перемістив усі свої дата-центри на материкову Великобританію.
В'язниця ADX Florence
Виправна в'язниця максимально суворого режиму виконання покарань (Administrative Maximum Facility (ADX)) у Флоренсі є найсуворішою і надійно в'язницею в Сполучених Штатах. Це місце, яке спеціально призначене для утримання суперлиходіїв, і треба сказати, в'язниця з цим чудово справляється. Саме тут держава містить злочинців, яких хоче повністю і назавжди відрізати від зовнішнього світу, а ув'язнені цієї в'язниці – справжній парад із терористів та маніяків. Достатньо лише коротко перерахувати деякі всесвітньо відомі особистості: Рамзі Юсеф, засуджений за підрив бомби у Світовому торговому центрі в 1993 році, Закаріас Мусауї, один з організаторів теракту 9/11, «черевець-башмачник» Річард Рід, «Унабомбер» під час Бостонського марафону.
ADX називають “Алькасаром Скелястих гір”, і, як і його тезка, він практично неприступний. Важко озброєні патрульні та величезні гарматні вежі стежать за кожним рухом ув'язнених, а величезні стіни з колючим бритвенно-гострим дротом роблять все можливе, щоб блокувати гори. Але навіть це ув'язнені можуть бачити лише одну годину на добу під час прогулянки. Інші 23 години ув'язнені замкнені у своїх крихітних бетонних камерах розмірами 2х3,5 метра, спеціально спроектованих так, щоб ув'язнені не могли зрушити меблі або побачити небо через віконце. Все зроблено так, щоб був можливий постійний контроль, і це настільки ефективно, що один колишній наглядач описує ADX як «життя після смерті…» – хоча, по суті, набагато гірше, ніж смерть.
Можливо, що найсуворішим випробуванням є найперше. Ув'язнених доставляють на тюремному автобусі або гелікоптері, дорога йде на тлі прекрасних краєвидів Скелястих гір. А потім вони потрапляють у реальне пекло, вся краса зникає з поля зору, і в цей момент людина розуміє, що це назавжди.
Сховище золота Банку Англії
Про американський Форт-Нокс, де США зберігають свій золотий запас, чули всі. Сховище золота Банку Англії в принципі те саме, тільки воно знаходиться у Великій Британії… і виконано більш стильно. Це елегантна, велика споруда посеред лондонської вулиці Нітронедле. Будинок банку побудовано 1734 року, й у ньому протягом кількох століть зберігається значної частини золотих злитків країни. Ця будівля має прізвисько «Стара леді», і вважається, що в неї неможливо незаконно проникнути – є навіть популярний вислів: «Надійно, як у Банку Англії». Стіни будівлі мають товщину 2,5 метра, а ключі від дверей – це чудовиська розміром з ногу – які, звичайно ж, використовуються у поєднанні з ультрасучасною технологією блокування та голосової активації.
Хоча в цілому вважається, що до Банку Англії неможливо таємно проникнути, одного разу він був зламаний. У 1836 керівники банку отримали таємничий лист, у якому говорилося, що вночі вони зможуть зустрітися з автором листа в залі зберігання золотих злитків. Вони вирішили розібратися, в чому річ, і були дуже здивовані, коли у призначений час перед ними з'явився автор листа, який вибив кілька дощок з підлоги. Він був працівником з обслуговування каналізації, який зауважив, що одне з відгалужень відбувається прямо під залами банку. На щастя для керівництва банку чоловік не скористався своїми знаннями для злої справи, а вирішив попередити їх про цю проблему. Банк винагородив робітника 800 фунтів стерлінгів (близько 100 000 доларів за нинішнім курсом) і заблокував цей колектор.
Річка Туманна
На карті річка Туманна має досить скромний вигляд. Її довжина – 550 кілометрів, сама річка – з каламутною водою та заболоченими берегами. Однак її геополітичне становище таке, що ця річка стала однією з найважливіших і добре охоронюваних водойм у світі. Ця річка є прикордонною, причому між трьома країнами відразу, і відносини між цими країнами не дуже прості. Це Північна Корея, Китай та Росія.
Зазвичай використовується принцип тальвегу – кордон проходить по лінії, що з'єднує найглибші місця річки. Проте в цьому випадку, в силу низки договорів і гострої потреби Росії в наявності прямого доступу до Японського моря, річка Туманна перетворилася на незвичайний листковий пиріг з кордонів, що перетинаються. Існує особливо дивне місце, де китайська територія виглядає як крихітна тріска посеред річки, тоді як прибережні води належать Росії та Північній Кореї. Тому, якщо ви збираєтеся переплисти річку, спочатку вам доведеться подолати північнокорейські води, потім пропливти 100 метрів територією Китаю, і тільки потім ви потрапите до російських вод.
Ексцентричні межі річки Туманної, її стратегічне розташування і той факт, що багато північнокорейців використовують її як маршрут для втечі зі своєї країни, зробили її однією з річок, що охороняються в світі. Зрозуміло, будучи водоймою, вона залишається однією з найменш укріплених ділянок північнокорейсько-китайського кордону, і втеча через річку настільки поширена, що найближче китайське місто зараз є одним з найбільш густо заселених корейцями. Північнокорейська влада намагається з цим боротися, ще більше посилюючи охорону річки. 2017 року Пхеньян, як повідомляється, заборонив усім своїм громадянам наближатися до річки ближче, ніж на 150 метрів, ігноруючи той факт, що багатьом вода потрібна для вирішення звичайних побутових проблем.
Паркінг на вулиці Болд-Лейн
У 2003 році науковий журнал опублікував дані про місця, що найбільш охороняються в світі. В основному в список увійшло саме те, що ви очікуєте: Форт-Нокс, “Борт номер один” та інші відомі місця. Тим не менш, один запис спантеличив навіть найдосвідченіших знавців безпеки: скромна автостоянка в Дербі, Великобританія, відома як Паркінг Болд-Лейн.
Паркінг Болд-Лейн був спроектований агротехніком Кеном Віглі, який дуже розлютився, коли хтось на стоянці аеропорту розбив вікно в його автомобілі і викрав стереосистему. Віглі вирішив створити Паркінг Болд-Лейн як місце, небезпечне для злодіїв та вандалів. Багатоповерхова автостоянка обладнана всіма звичайними атрибутами – такими як камери відеоспостереження, перепустки зі штрих-кодом, тривожні кнопки та керовані вхідні двері. Однак, крім цього, є дуже розумна, керована комп'ютером, система датчиків руху. Квиток зі штрих-кодом прив'язаний до певного місця для паркування, під яким знаходиться датчик руху. Водій, що поставив на стоянку, за допомогою штрих-коду активує цей датчик. Щоб забрати автомобіль, необхідно знову ж таки відсканувати штрих код. Якщо цього не відбувається і датчик фіксує, що автомобіль почав рухатися, то місце для паркування негайно блокується – і включається сигналізація.
Але що робити з тим, що злодій може просто зламати апарат для зчитування штрих-коду і промчать через ворота? Не хвилюйтеся, Віглі подумав і про це: пішоходи не можуть отримати доступ до автостоянки, якщо вони не мають квитка, на якому зазначено, коли автомобіль був залишений.
Грінбрайєр
Курортний готель Грінбрайєр став популярним місцем відпочинку багатих та знаменитих представників світського суспільства наприкінці 18 століття. Його чудові приміщення, наявність поряд сірчаних джерел та легендарне поле для гольфу Old White, побудоване в 1914 році, протягом багатьох років приваблювали багатих відвідувачів. Але Грінбрайер має і глибокі таємниці — буквально. Через свою розкіш і відносну близькість до Вашингтона уряд часто використовував цей готель для різних цілей. Під час Другої світової війни у Грінбраєрі на прохання Державного департаменту були розміщені дипломати з країн Осі. Потім його було перетворено на величезний госпіталь, у якому під час війни лікувалося понад 24000 солдатів. І це був лише початок.
У 1958 році уряд таємно орендував частину готелю Грінбрайєр і побудував під ним великий таємний бункер. За три роки було збудовано приміщення загальною площею 10500 кв. метрів, які розташовувалися на глибині до 220 метрів та могли вмістити 1100 осіб: весь Конгрес США та необхідний для життєзабезпечення допоміжний персонал. Вхід прикривали 25-тонні броньовані двері, які, однак, могли бути відчинені за допомогою всього лише 20-кілограмового зусилля. У бункері були гігантські резервуари для води, обладнання для очищення повітря, електростанція, першокласна медична апаратура та комунікаційна зона для теле- та радіомовлення. У ньому були навіть повнорозмірні конференц-зали обох палат Сенату.
Протягом 30 років бункер залишався таємницею. Він постійно оновлювався і підтримувався невеликою групою секретних державних службовців під прикриттям невеликої фірми з надання аудіовізуальних послуг, що називалася Forsythe Associates. Можливо, це відбувалося б зараз. Однак важливим моментом для таких об'єктів є те, що їх місце розташування має бути секретним. Так воно й було – понад три десятиліття.
31 травня 1992 року газета The Washington Post опублікувала статтю про бункер. Прямим наслідком статті стало те, що уряд США припинив обслуговувати бункер і в 1995 передало його в оренду готелю Грінбайєр. Тепер, якщо у вас є бажання, ви можете відвідати екскурсію цим об'єктом.
Швейцарські сховища
Швейцарці люблять якісні шоколад, годинник та сир, але найбільше вони прославилися своїми банками. Незмінним аспектом цього є їх ультра-безпечні сховища. Ймовірно, ви бачили фільми, в яких персонаж відвідує підземний сейф-бункер швейцарського банку, який може бути схожий на той, що описаний вище, але належить Credit Suisse.
У Швейцарії є сховища для всього. Є сховища для золота в Альпах, де крихітні металеві двері ведуть у гірські тунелі, які колись використовувалися військовими, а зараз охороняються серйозними чоловіками в куленепробивних жилетах. Приватні компанії з управління активами пропонують все більш незвичайні сховища під аеропортами або глибоко в горах («доступ на гелікоптері або приватному літаку»). Є навіть виведений з експлуатації військовий бункер, де люди можуть зберігати свої біткоїни у формі персональних фізичних криптографічних ключів.
Секретні сховища Церкви мормонів
Мормони, які називають себе «Церква Святих Останніх Днів», мають величезне секретне сховище в штаті Юта. Це вже звучить досить загрозливе, але додайте до цього ще й назву “Гранітна гора”. Коли релігійна група починає створювати гірські бази, це, звичайно, насторожує, проте, за словами самих мормонів, у цьому нічого зловісного. Вони навіть відкрили віртуальний тур своїм комплексом. Незважаючи на його віддаленість і той факт, що мормони не вітають непроханих відвідувачів, 50 працівникам сховища ніколи думати про світове панування. Вони надто зайняті оцифруванням та архівуванням свого матеріалу: найбільшої колекції інформації про родовід у світі, яку південні мормони збирають з 1930-х років. Ми говоримо про 35 мільярдів зображень генеалогічної інформації, більшість яких зберігається на таких ненадійних носіях, як 2,4 мільйона рулонів мікроплівки. Там же зберігаються матеріали, в яких церква бачить «ключ до церковних операцій, лідерства та історії».
Причина, через яку це місце досить закрите і добре захищене, проста: люди знищують речі. Навіть простий пил з ваших синіх джинсів може страшенно нашкодити крихким архівним матеріалам, а безперервний потік цікавих людей унеможливить підтримку потрібної температури.
Секретні архіви Ватикану
Якщо ми торкнулися релігій та їх секретних сховищ, не можна не згадати секретних архівів Ватикану. Ця грандіозна колекція з найцікавіших документів та артефактів не лише містить історію за 12 століть – вона містить і те, що робило історію. Архіви насправді не настільки секретні, як кажуть легенди – «secretum» латиною, обраною Ватиканом як офіційну мову, означає «приватний». Тим не менш, цей приватний архів у найбільш сильно зміцненій частині Ватикану не дуже схожий на загальнодоступну бібліотеку, тим більше, що його каталоги не є публічними, і навіть присвячені вчені не можуть ознайомитися з ними, доки їм не виповниться 75 років.
Головне в архіві – офіційна документація та листування Пап разом з іншими документами, пов'язаними зі Святим Престолом. Звичайно, це означає, що в архіві повно оригінальних документів, які формували історію, тому люди, які бажають отримати доступ до нього, мають пройти ретельну процедуру перевірки. В останні роки Ватикан спробував бути трохи більш відкритим щодо своїх архівів. Він дозволив журналістам здійснити екскурсію цим комплексом, а в 2012 році навіть провів публічну виставку обраних робіт. Тим не менш, в Архівах продовжує зберігатися багато секретів. Наприклад, Ватикан відмовляється відкривати будь-які документи, датовані 1939 роком. Це може означати, що в документах є факти про співпрацю Папи Пія XII з Гітлером під час Другої світової війни і про те, що він не був противником Голокосту.
Джерело: http://muz4in.net/news/10_samykh_okhranjaemykh_mest_na_zemle/2018-11-27-47388
Источник: zefirka.net
