Про те, що в середньовічній Європі існував трибунал інквізиції, знає чимало людей. Також відомо, що в руки інквізиторів ліпше не потрапляти — досить пригадати трагічні долі Жанни д’Арк, Джордано Бруно чи Яна Гуса. Та й Галілео Галілей навряд чи залишився вкрай задоволеним наслідком судового розгляду. Але мало хто усвідомлює, що святу інквізицію було засновано папою Римським Інокентієм III спеціально для боротьби з єрессю катарів. Та й про те, хто такі катари, відомо небагатьом. Спробуємо трохи відкрити завісу таємниці над цією релігійною течією.
У Середні віки Розбіжності між католицькою та православною гілками християнства були настільки глибокими, що у 1054 році Константинопольський патріарх та папа Римський взаємно прокляли один одного. Але й у межах католицизму було вдосталь різноманітних сект, які досить вільно тлумачили як створення світу, так і церковні догми та обряди.
Однією з подібних сект були катари, яких ще від Альбі називали альбігойцями. Основним осередком катарів був південь Франції, проте вони були також у Німеччині та Італії. Вважається, що катари володіли різними таємними знаннями, а також їм належав і Святий Грааль.
Коли саме в Західній Європі з'явилася секта катарів, неможливо відповісти, жодної конкретної прив'язки до дати не існує. Лише відомо, що вони існували вже у XI столітті, а назву катари їм дав рейнландський клірик Екберт з міста Шенау у 1163 році. Термін «Катари» можна розшифрувати як «чисті, незаплямовані», хоча самі прихильники релігійної течії воліли називати себе «добрі люди» або «добрі християни»
Сучасні науковці згодні з тим, що корінням катаризм сягає раннього християнства, хоча й зазнав впливу зороастризму та маніхейства. Чимало катар Лангедока (регіон у південній Франції) мирно співіснували з католиками, одночасно з визнанням себе послідовниками катаризму називаючи себе християнами. Такий дуалізм віри дозволяв тривалий час уникати релігійних переслідувань.
Страта «доброї людини» на вогнищі. Середньовічна мініатюра.
Вірування катарів відрізнялося особливою самобутністю – вони вважали, що пеклом для людини є її земне існування, і править Землею князь Темряви. А ось після смерті віруючий з'єднується до Раю з Богом. Сповідатися священикам альбігойці вважали справою марною, та й взагалі вони вважали, що молитва в полі має таку ж силу, як і церковна молитва, тому особливо й не переймалися походами до храму. Хрест альбігойці не шанували символом віри — для них він був знаряддям катувань, адже саме на хресті розпинали в Стародавньому Римі найзапекліших злочинців.
Згідно з доктриною катарів, світ є недосконалим, тому і обтяжувати себе дотриманням заповідей повинні лише обрані (досконалі), іншим для потрапляння в рай цілком достатньо отримати передсмертну «втіху» (consolament) від «досконалого».
Досить зручна релігія, між іншим, гріши чи не гріши, дотримуйся чи не дотримуйся обрядів і постів, достатньо отримати «втіху» передсмертну — і ти в раю. Щоправда, якщо «втіхи» не буде, то й душа до раю не потрапить, а відродиться в іншому тілі. Отже, катари вірили у можливу реінкарнацію. А ще вони вважали, що людина повинна чесно працювати, недарма їх символом була бджілка-трудівниця. І катари насправді добре працювали, чому й жили заможніше селян-католиків.
Спалення альбігойських писань. Худий. П'єро ді Козімо.
Подібні погляди альбігойців не могли пройти повз святу церкву, тому багато досить відомих теологів того часу вступали в релігійні дискусії з «досконалими». Проблема була в тому, що католицькі теологи знали Писання гірше за своїх опонентів, тому представники катарів набагато частіше перемагали в теологічних дебатах, ніж зазнавали поразок. І це лише переконувало звичайних християн у правдивості вчення альбігойців.
Виникла ситуація тривалий час викликала роздратування у Ватикані, але тривалий час власники Персня Рибалки терпіли існування альбігойців, поки в 1209 році терпіння папи Інокентія III не вичерпалося. Він оголосив хрестовий похід проти альбігойців, проте їхній опір виявився напрочуд впертим. Остаточно зламати катарів вдалося лише 1244 року разом із падінням їхньої останньої фортеці Монсегюр.
Источник: zefirka.net
