Цей феномен отримав назву «стокгольмський синдром», або «синдром заручника», 1973 р., коли під час збройного пограбування банку у Стокгольмі двоє злочинців утримували у заручниках чотирьох співробітників протягом 6 днів. А після звільнення жертви раптом стали на бік своїх викрадачів, одна з дівчат навіть побралася з грабіжником. Це був не єдиний випадок, коли жертви перейнялися симпатією до своїх кривдників. Найвідоміші та шокуючі випадки – далі в огляді.
Патті Херст – заручниця, яка закохалася в одного з викрадачів
Патті Херст до і після викрадення
У 1974 р. політичні терористи Симбіоністської визвольної армії викрали онуку мільярдера, 19-річну Патті Херст. 57 днів дівчина перебувала у шафі розміром 2 метри на 63 сантиметри. Перші кілька днів вона провела з кляпом у роті, із зав'язаними очима, її піддавали фізичному та сексуальному насильству. Змовники планували обміняти її на двох ув'язнених свого угруповання, але цей план провалився і Патті залишилася з ними. Дівчина не тільки не прагнула звільнитися, а й стала членом групи, беручи участь у нальотах та пограбуваннях банків. В одного із терористів вона була закохана.
Патті Херст під час пограбування банку та після арешту
Патті Херст після арешту
За добу до свого звільнення під заставу Патті Херст заявила про те, що вступає до лав Сімбіоністської визвольної армії: «Або й надалі залишатися в полоні, або використовувати міць С.А.О. та боротися за мир. Я вирішила боротися… Я вирішила залишитись з новими друзями». У 1975 р. дівчину заарештували серед інших членів угруповання. На суді Херст розповіла про примусовий характер її діяльності, але обвинувальний вирок все ж таки був винесений.
Наташа Кампуш та її викрадач Вольфганг Приклопіль
У 1998 р. у Відні було викрадено 10-річну Наталю Кампуш. Протягом 8 років її тримав під замком маніяк Вольфганг Пріклопіль. Весь цей час дівчинка знаходилася у звуконепроникному підвалі. Вона змогла повернутися додому лише у 2006 р. Але про свого викрадача дівчина відгукувалася зі співчуттям, стверджуючи, що він балував її більше, ніж батьки. Як виявилося, в дитинстві вона не мала друзів, батьки розлучилися, і вона почувала себе самотньою.
Наташа Кампуш після звільнення
Коли Наташу викрав маніяк, вона згадала телепередачу, в якій говорили, що у разі опору жертв викрадень часто вбивають і поводилася покірно. Після її звільнення Приклопіль наклав на себе руки. Дізнавшись про це, Наталка розплакалася.
Елізабет Смарт
У 2002 р. маніяк із Солт-Лейк-Сіті викрав 15-річну Елізабет Смарт. Наприкінці дівчина провела 9 місяців. Існувала версія, що вона могла б втекти і раніше, якби не почуття прихильності до викрадача.
Елізабет Смарт після звільнення
Психіатри та кримінологи вивчали цей феномен протягом десятиліть і дійшли таких висновків. У стресової ситуації між жертвою та агресором іноді виникає особливий зв'язок, що призводить до виникнення симпатії. Спочатку заручники демонструють готовність підкорятися агресору, щоб уникнути насильства та зберегти собі життя, але пізніше під впливом шоку вони починають співчувати злочинцям, виправдовувати їхні дії та навіть ототожнювати себе з ними.
Елізабет Смарт
Це відбувається далеко не завжди. Жорстоке поводження із заручниками закономірно пробуджує в них ненависть, але у разі гуманної поведінки жертва починає відчувати подяку. До того ж, в умовах ізоляції від зовнішнього світу заручники можуть дізнатися про точку зору агресорів і зрозуміти мотиви їхньої поведінки. Нерідко причини, що спонукали їх до злочину, викликають у жертв співчуття та бажання допомогти їм. Під впливом стресу розвивається фізична чи емоційна прихильність до загарбників. Заручники відчувають подяку за те, що їх залишили живими. У результаті під час рятувальної операції жертви нерідко чинять опір.
Жертва стокгольмського синдрому Елізабет Смарт
Источник: zefirka.net
