Який запас стріл мав середньовічний стрілець у бою?

Як гадаєте, яку кількість стріл міг нести з собою стрілець у Середньовіччі? Число стріл відігравало значну роль, адже від цього залежала продуктивність лучника як бойової одиниці.

Ось у цього воїна на знімку менше ніж 100 стріл. Проте він спеціально ними обтяжений, забезпечений за повною мірою.

Британські стрільці зазвичай носили в’язку стріл у колчані, їх було дві дюжини (24 стріли). Це не надто багато для тривалого бою. Але у довгого англійського лука та боєприпаси вимагали чимало простору.

Разом з тим, з англійськими стрільцями нерідко прямували хлопчики-зброєносці, котрі переносили додаткові стріли і надавали їх при потребі.

У середні віки велика частина воїнів були зобов’язані купувати своє оснащення самостійно. Комплект стріл обходився англійському стрільцю в суму п’ятиденної зарплатні. І ці витрати їм зрідка компенсувало керівництво.

І тільки під час масштабних важливих битв або військових кампаній феодали могли профінансувати своїх вояків. Для однієї значної битви могло знадобитися від сотень тисяч до мільйона стріл. За англійцями їхало декілька десятків возів, вщерть набитих стрілами.

У турецьких лучників були невеликі та сильно зігнуті луки.

Зазвичай у сагайдаку було 20 чи 30 стріл. Але існували й розширені сагайдаки з місцями для 40 стріл.

Турецькі луки тільки здавалися невеликими відносно своїх англійських аналогів. Але завдяки власній структурі вони були дуже дієвими. Сила натягу такого лука – до 80 кг. А точна відстань стрільби – 150 метрів.

Вигляд сагайдака збоку з отворами для стріл.

Навіть з виникненням вогнепальної зброї турки продуктивно застосовували луки аж до XVII століття! І тільки у XVIII столітті турецькі луки остаточно стали виключно спортивною зброєю.

Якщо в Європі лук був суттєвою, але не основною зброєю, то для монголів кінні стрільці – основа їх стратегії. Швидкі атаки з влучним вогнем знесилювали супротивника. І якщо воїни кидалися слідом за кінними стрільцями, то миттєво потрапляли в пастку.