Сьогодні батьки обирають дітям імена, орієнтуючись на власний смак, а подекуди на моду. У Стародавній Русі до цього ставилися набагато серйозніше. Ім'я мало велике значення і зберігало багато цінної інформації. Сьогодні навряд чи можна уявити собі, що хлопчика назвали Іван-Квашня, Упир чи Брудною, а дівчинку Нежата. І це робилося спеціально, а не для того, щоб якось образити людину. Великий вплив надавали звичаї та забобони. Хоча, таке поняття, як династійні імена існує й досі, у багатьох сім'ях дотримуються цього принципу. Читайте, як на ім'я можна було багато дізнатися про людину і як виникали звичні сьогодні прізвища.
Володимир світом володіє, а Людмила всім мила
В імені міг полягати таємний зміст, який стає зрозумілим при уважному прочитанні, наприклад, Володимир — той, хто світом володіє.
У істинно слов'янських іменах дуже часто було таке коріння як «миро», «гостро», «рад», «тверди», «ніг», «стань», «слав», «в'яче», «свято», «волод», «люб». Якщо прочитати їх уголос, то в пам'яті одразу спливуть знайомі, друзі, актори, письменники, художники.
У слов'янських народів були популярні різні імена. Наприклад, у сербів широко використовувався корінь «мил» — варто згадати Мілену, Мілоша, Малицю. У росіян – “волод” і “влад”, звідси Всеволоди та Володимири. Інтуїтивно зрозумілий сенс, що вкладався в ім'я. Людмила – жінка, яка мила людям, а Володимир – чоловік, який володіє світом. До речі, відомі стародавні імена Ольга, Олег та Ігор, які здаються споконвічно російськими, мають насправді скандинавське походження.
Імена для спадкоємців: династичні
Ярослав Мудрий дав синові своєму ім'я на честь свого батька, Володимира.
На Русі люди з найвищих верств найчастіше носили красиві, милозвучні імена, метою яких було підкреслення добрих якостей. Досить згадати князів росіян — Ярослава та В'ячеслава, Володимира та Всеволода. Коли вибиралося ім'я нащадка якоїсь княжої династії, слід зберегти пам'ять про предка. Якщо людина вже померла, то ім'я використовувалося повністю, а якщо ж був живий-здоровий, то брали частинку. Наприклад, якщо в Ярослава народжувалися діти і в момент їх появи на світ він був живий, то в їхньому імені був корінь «слав» – Святослав, В'ячеслав, Ізяслав.
Як і сьогодні, багато дітей отримували імена на честь предків. Яскравий приклад – син Ярослава Мудрого, Володимир. На думку дослідників, на Русі вірили, що душа діда чи прадіда могла перейти до онука чи правнука, якщо того називали таким самим ім'ям. Для почесних людей, князів, ім'я означало приналежність до династії, роду, і давало право успадковувати багатство батьків.
Квашня та Шевкун – дивні прізвиська.
Імена відображали рід занять: у сім'ї рибалки могли жити Карась та Щука.
У давнину дуже часто ім'я йшло «у комплекті» з прізвиськом. Це була можливість відобразити особливості зовнішності та характеру людини, її індивідуальність. Наприклад, Квашня – повна, неповоротка дитина, Прокуда – хуліган і непосида, Голован – дитина, у якого була велика голова, Шевкун – людина, яка говорить невиразно. Були прізвиська, пов'язані з професією. У сім'ї рибалок могли бути Лещі, Карасі, Окуні та Щуки. Нерідко прізвисько так прилипало до носія, що про його справжнє ім'я просто забували. Слід зазначити, що старовинні прізвиська були влучними, яскравими і несли концентровану інформацію.
Імена-обереги, Вовки та Лосі
Якщо дитина була пустотлива, рухлива, то їй могли дати ім'я Прокуда.
На Русі в людини могло бути кілька імен, зокрема і звані імена-обереги. Оскільки багатьом тваринам приписувалися надприродні здібності, їх назви використовували як імен. Наприклад, Ведмідь — міць і сила, Вовк — удачливість у полюванні та безстрашності. Дитину з таким ім'ям не повинен був зачепити жоден хижак. Заєць і Горобець відбивали ідеї родючості. Надалі від подібних імен сталися звичні сьогодні прізвища (Вовков, Воробйов, Зайцев тощо).
Щоб надійно захистити дитину від пристріту і псування, існували особливі імена, здатні, на думку народу, збити з пантелику нечисту силу. Знайдено, Ненаш, Неждан, Прийомиш — називаючи так малюка, батьки умовно відмовлялися від нього, знецінюючи тим самим усі спроби нечисті нашкодити. Не наша дитина, чого за неї переживати. Могли навіть вигадати якийсь недолік і зробити з нього ім'я. Для того, щоб злим духам малюк став нецікавим, його називали Упиром, Безсоном, Некрасом, Брудним, Нелюбом, Немитим. Зрозуміло, що й співзвучні прізвища пішли саме звідси.
Але не всім дітям доводилося так захищатись від нечисті. Іноді навпаки, позитивні якості підкреслювалися, щоб залучити удачу: дівчинка Нежата (ніжність) та хлопчик Любим часто бігали старовинними селами.
Зменшувальні варіанти навіть для богатирів
Зменшувальні імена носили навіть дорослі та дуже сильні люди.
На Русі часто використовувалися імена зменшення. Часом їх навіть поєднували з по-батькові. Досить згадати російських богатирів – Альошу (Олексія) Поповича та Добриню (Добромира чи Доброслава).
Коли було ухвалено християнство, на Русі з'явилися нові імена. Мова про Романа і Георгія, Василя і Давида, вони швидко завоювали популярність і були запозичені переважно у римлян та греків. Сьогодні наймоднішими іменами слов'янського походження залишаються звичні слуху В'ячеслав, Ярослав та Володимир.
Навряд чи нині можна зустріти людину, яку звуть Мороз чи Зима, Вешняк чи Метелиця. А раніше це було нерідким явищем – народився взимку, будеш Зимою, у день народження крейди завірюха – станеш Метелицею. Який простір фантазії!
Отже, в Стародавній Русі люди часто мали по кілька імен, і кожен мав свою функцію: зберігання інформації про людину, відображення зв'язку з предками, захист від злих сил.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/281020/47979/
Источник: zefirka.net
