Фламенко – музичний та танцювальний стиль, який Іспанія вважає своїм національним надбанням. Це також візитна картка країни. Навіть ті, хто не знають назви танцю, побачивши байлаорів — виконавців фламенко, миттєво асоціюють його з Іспанією. Але ж фламенко мало не загинув як стиль і довгий час отримував від іспанців лише зневагу. Врятувати його вдалося майже дивом.
Flammen означає «палати»
Є багато припущень про те, як з'явилося саме слово фламенко. Найромантичніше пов'язує його з німецьким словом «flammen», палати. Чому з німецькою? Тому що воно нібито прийшло з циганами з Фландрії, позначаючи, що в танці вони схожі на полум'я.
Інша теорія, більш реалістична, теж пов'язує воєдино циган, Фландрію та слово «фламенко». Найраніша згадка слова «фламенко» у літературі відноситься не до танцю, а до ножа фландрійської роботи. З такими ножами начебто прийшли колись до Іспанії німецькі цигани.
У будь-якому разі, до дев'ятнадцятого століття слово «фламенко» ніяк не пов'язували ні з танцями, ні з піснями, хоча так чи інакше відносили до циган. Можливо, і слово приклеїлося до танцю, бо виконували його здебільшого цигани — принаймні виступаючи за гроші. Зараз фламенко вміє хоч трохи станцювати будь-який іспанець.
Музика, що увібрала історію країни
Оскільки музика фламенко твердо асоціювалася з циганами Андалузії, був час, коли припускали, що її слід шукати далеко на сході, в Індії. Проте, найімовірніше, ці мелодії не прийшли із циганами разом. У фламенко (танці, пісні та музиці) можна виявити як індійські танцювальні позиції, так і арабські, єврейські, корінні піренейські мелодії, мотиви, рухи та, можливо, архаїчні сюжети.
Картина Джорджа Апперлея.
Часом у певних рухах танцюристів бачать відображення тих самих ритуальних ігрищ із биком, які практикувалися на всьому північному узбережжі Середземного моря і від якого походить корида. У будь-якому випадку, у фламенко відзначилися буквально всі народи, які формували історію та культуру Іспанії. Цигани, швидше за все, стали тим народом, який зібрав різні традиції воєдино і по-своєму обробив те, що вийшло.
Не завжди фламенко виконували відкрито, на площах чи в кафе. Це стало можливим лише тоді, коли в Європі припинилися гоніння на циган; до того пристрасні любителі стилю самі піднімалися до циганських будинків-печерів у горах або могли попросити заспівати і зіграти торговок дрібницею, що заглянули у дворик.
Картина Ентоні Реньї.
З виходом на підмостки сцен у кафе пов'язана поява дробу каблуками, яка зараз здається чимось невіддільним від фламенко. Виконавцям, щоб утримувати увагу публіки, доводилося спочатку якось заволодіти ними. Стук підборів по сцені, схожій на величезний дерев'яний резонатор, чудово справлявся з цим завданням. Згодом дріб ставав дедалі вибагливішим, склалася певна манера її виконання.
Вихід фламенко на сцену сприяв і тому, що гра на кастаньєтах майже перестала використовуватися, адже тепер у розпорядженні кожної танцівниці був оркестр. Часи, коли коробейниця, отримавши гроші, відставляла товар, виймала кастаньєти і перетворювалася на танцівницю, відійшли в минуле.
Картина Ігнасіо Зулоагі.
Але хоча цигани в кафе постійно знаходили зацікавлених глядачів, гарячих поціновувачів було мало. Загалом фламенко довго вважалося ресторанною музикою низького штибу, під яку добре поплакати п'яним, і на початку ХХ століття стало витіснятися моднішими жанрами: аргентинським танго і джазом. Відточений за ці десятиліття унікальний стиль знаходився майже під загрозою зникнення принаймні для іспанської сцени точно.
Що може зробити одна людина
Один із головних поціновувачів фламенко, який доклав усіх зусиль для того, щоб іспанці визнали фламенко своїм унікальним жанром, важливою частиною своєї культури, був великий поет Федеріко Гарсіа Лорка. Він не тільки створив цикл віршів, повністю присвячений стилям фламенко, і вивчив особливості цих стилів, а й їздив країною з лекціями, що пояснюють слухачам унікальність фламенко, його значення для країни та її культури. Сам Лорка охоче відвідував циганські печери і добре був знайомий не лише з ресторанною версією фламенка.
Молодий Федеріко Гарсіа Лорка
Це Лорка ввів уявлення про те, що фламенко опікуються трьома початками: муза, ангел і дуенде (дух, що також можна сприйняти як «біс» — і це викликає іноді звинувачення в нехристиянському дусі жанру).
Для ілюстрації дуенде Лорка розповів таку історію: «Одного разу андалузька співачка Пастора Павон, Дівчина з гребенями, похмурий іспанський дух із фантазією під стать Гойє або Рафаелю Ель Гальо, співала в одній із таверн Кадіса. Вона грала своїм темним голосом, мохатим, мерехтливим, плавким, як олово, кутала його пасмами волосся, купала в мансаніллі, заводила в далекі глухі нетрі. І все марно. Навколо мовчали.
І тоді Дівчина з гребенями схопилася, здичавіла, як давня плакальниця, залпом випила склянку вогненної торби і заспівала, опаленим горлом, без дихання, без голосу, без нічого, але… з дуенде. Вона вибила у пісні всі опори, щоб дати дорогу буйному пекучому дуенде, брату самуму, і він змусив глядачів рвати на собі одяг, як рвуть їх у трансі антильські негри перед образом святої Барбари. Дівчина з гребенями зривала свій голос, бо знала: цим суддям потрібна не форма, а її нерв, чиста музика — безтілесність, народжена майоріти. Вона пожертвувала своїм даром і вмінням, — відсторонивши музу, беззахисна, вона чекала на дуенде, благаючи ощасливити її поєдинком. І як вона заспівала! Голос уже не грав — лився струменем крові, непідробленим, як сам біль…»
Хоча Лорка незабаром був убитий жандармами, а іспанський уряд мав дуже незначну думку про все, що він робив, і навіть надовго заборонив його книги, йому вдалося вплинути на розум людей. Так чи інакше, фламенко виявилося надовго і багато в чому пов'язане з його ім'ям. З його віршів зробили пісні у жанрі фламенко, його п'єси ставляться з танцювальними вставками фламенко. Якщо про фламенко знімають фільм як про танець чи пісню, Лорка буде тлом цього фільму, навіть якщо його ім'я не прозвучить жодного разу.
Йому вдалося «легалізувати» фламенко настільки, що останні кілька десятиліть у жанр прийшло безліч іспанців, які не мають жодного відношення до циган у плані свого походження, а в 2010 році ЮНЕСКО надало фламенко статус об'єкта Світової спадщини. Доходить до того, що та сама категорія націоналістів, що колись кричала, начебто фламенко забруднюють іспанську культуру, тепер намагається заперечувати його зв'язок із циганами — адже це прекрасний, чистий іспанський жанр.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/141118/41285/
Источник: zefirka.net
