Рідко можна натрапити на такого екзотичного улюбленця – лось Гриша значно перевершує зростом свою власницю, проте зовсім не агресивний і за характером більше скидається на пса. Маленький лось виріс на фермі у невеличкому селищі Мінської області, і наразі його цілком можливо вважати прирученою істотою – Гриша відчуває себе цілком затишно серед людей і не тяжіє до лісу.
Минулого року весною Гриця знайшли лісники: лосятко було тоді ще зовсім юним, кволим і, очевидно, залишилось без батьків. Не маючи спроможності рухатись власноруч, звірятко б неодмінно загинуло, якби його покинули в лісі. Але з іншого боку, знань, як доглядати за лосем, ні у кого не було, і тому на те, що Грицько – власне, так назвали лосенятко – виживе, особливо не розраховували.
Гриша зі своєю мамою Світланою Цайко.
Гришу доставили на ферму «Лісова садиба» в селі Абрами Мядельського району Мінської області. Працівниця садиби Світлана Цайко розповідає, що догляд за таким неординарним вихованцем був непростим: дитину необхідно було годувати кожні дві години з 6-ї ранку до опівночі, при цьому пити коров'яче молоко він не міг – виключно козяче. На все поселення Абрами знайшлася лише одна коза, і цього молока бракувало, тому доводилося їздити до сусідніх сіл і купувати молоко там.
Окрім складнощів з годуванням, треба було також «виховувати» Гриця – заохочувати, коли він поводився добре, показувати, що певні речі робити заборонено, і водночас давати йому достатньо фізичного навантаження, аби його тіло нормально розвивалось. Тому в ті часи можна було щоденно побачити, як велике незграбне лосеня гуляє зі своєю «мамою» селом від краю до краю, і так декілька разів.
Разом із Топіком Гриша проводить багато часу.
Сьогодні, через рік, Гриць став міцнішим і виглядає майже, як його дикі родичі, тільки за характером він зовсім лагідний. Гриша полюбляє гратися з дворняжкою Топіком, гасати з ним полями (в їхньому користуванні 14 гектарів полів та лісу плюс два невеликих озерця), а після забав – разом влягтися на землі і дрімати поруч. Так само, як і Топік, Гриша обожнює зустрічати рибалок чи відвідувачів, красуватися з усіх боків, підставляти морду, щоб погладили та випрошувати смаколик. Гриші дозволяється навіть заходити до хати до господині, що він і робить: інколи, щоб з ним побалакали, часом, аби «випадково» потягнути якусь їжу зі столу. Гриша поводиться, як типова свійська тварина – тільки дуже велика.
Источник: zefirka.net
