Багато хто ще й зараз пам'ятає одяг, який пропонує промисловість у радянські часи. Модники п'ятдесятих іменували її «супаршивши» і були недалекі від істини. Більшість громадян СРСР хотіли купувати речі над звичайних магазинах, де асортимент не відрізнявся достатком. Це пояснювалося не лише бажанням відрізнятися від інших, а й тим, щоб мати у своєму розпорядженні одяг високої якості та гарного вигляду.
У радянської еліти були свої канали для отримання бажаних нарядів / Фото: republic.ru
Особливо намагалися виділитися представники еліти. Для отримання бажаного вбрання чи дублянки кожен скористався своїми каналами. Артисти московських театрів одягалися у добре відомої у певних колах спекулянтки, яку звали Кларою. Весь імпортний, закордонний одяг він скуповував у дружин дипломатів.
До клієнток вона приходила з величезною сумкою, в якій був великий вибір різноманітного товару.
Клієнток спекулянтки Клари не бентежила завищена ціна на імпортний одяг / Фото: yandex.ua
Ціна була надхмарною, приблизно, втричі дорожчою, ніж початкова вартість речей. Але клієнток цей момент не зупиняв. Вони були готові заплатити, бо інших способів дістати щось не передбачалося. Особливо якщо артистки не могли самі поїхати в закордонне турне. Якщо щось з клієнток не підходило, Клара відразу ж збувала його інший. Нестачі у охочих вона не відчувала.
Плисецька віддавала перевагу одягу від закордонних дизайнерів / Фото: www.pinterest.se
Майже всі речі у гардеробі Майї Михайлівни Плісецької були придбані у Клари. Але шуба їй була не по кишені, тож жінка роками носила стареньке манто з каракуля. Коли виріб уже було неможливо носити, вона звернулася до кушніра Міркіна, якого прозвали «Золоті руки». Майстер скомбінував і пошив з уцілілих залишків манто балерині пальта.
Представники номенклатури мали своїх дизайнерів / Фото: metronews.ru
Тоді наявність власного кравця, як і, як і лікаря, було свідченням успішності людини. Представники номенклатури намагалися придбати «сімейний дизайнер». Він робив одяг для всіх членів сім'ї.
Встановлювалися зв'язки з модельєром у спецательє. На Кутузовському проспекті був один із таких закладів. Саме тут висококваліфіковані талановиті кравці та закрійники набивали клієнтів серед публічних людей, яких згодом обшивали.
Леонід Утьосов користувався послугами кравця С. Затірки / Фото: yandex.kz
Одяг творчої інтелігенції створювався Соломоном Затіркою. Його клієнтами були Райзман, Ромм, Утьосов, Рознер. До нього записувалися на кілька місяців уперед усіма улюблені народні та заслужені артисти.
Цікаво те, що в сучасному суспільстві особистий кравець – привілей. У Радянському Союзі вони були в пошані, бо не було виходу.
Турівська замовляла вбрання у спецательє Літфонду / Фото: seance.ru
Якось зі сценаристом Майєю Туровською стався цікавий випадок. Під час поїздки зі своєю кінокартиною «Звичайний фашизм» до ФРН у неї відбулася розмова зі знайомою редактором, що працює на телебаченні. Дама спитала у Туровської, де вона купувала свій елегантний костюм. Здивування не було межі, коли їй сказали, що одяг пошитий спеціально на замовлення у спецатель Літфонда. Адже подібна розкіш була доступна не всім – дуже дорого.
Для Фурцевої шили одяг французькі модельєри / Фото: yandex.ua
Найвідоміша особа, жінка-мер столиці великої держави, Катерина Фурцева була великою модницею. Вона винайшла свій спосіб отримувати одяг західного виробництва навіть не виїжджаючи з Москви. Чоловік Фурцева в період з 1954 по 1957 перебував на посаді посла в Югославії. З гіпсу їм було замовлено манекен, який точно копіює постать Катерини Олексіївни. Саме по ньому модельєри у Франції і шили їй вбрання. Таким чином секретність була збережена.
Фурцева у сукні від В'ячеслава Зайцева / Фото: vk.com
Саме Фурцева була серед перших клієнток В'ячеслава Зайцева. Під час зустрічі Юрія Гагаріна в 1961 році ця ділова дама виглядала напрочуд у своїй чорній витонченій сукні.
Джерело: https://novate.ru/blogs/160320/53802/
Источник: zefirka.net
