Сучасна пунктуаційна система з'явилася та сформувалася з розвитком друкарства в Європі у XV–XVII століттях. Під впливом впливової європейської культури розділові знаки були запозичені багатьма народами і стали використовуватися повсюдно.
Аристотель / Давньогрецький лист на папірусі
Вважається, що перший розділовий знак придумав Аристотель. Щоб показувати зміну сенсу, він запропонував ставити біля рядка коротку горизонтальну лінію внизу — параграфос. У II столітті до зв. е. граматик Арістофан Олександрійський збільшив кількість знаків. Саме він запропонував наприкінці короткого смислового відрізка ставити внизу тексту крапку – кому. Крапка вгорі, періодос, ділила текст на великі відрізки, а колона, що стояла посередині, — на середні.
Альд Мануцій / Літера Q у ранніх книгах, надрукованих у друкарні Мануція
Венеціанський друкар Альд Мануцій використовував більшість знаків, що вживаються в наші дні, — точку, крапку з комою та двокрапку. Так, за допомогою книг, пунктуація набула єдиного вигляду.
Зараз розділові знаки однакові майже у всіх мовах. Але трапляються й винятки — навіть у Європі. Так, в іспанській мові знаки питання і оклику обрамляють речення, повторюючись на початку фрази в перевернутому вигляді: «» і «». Самі іспанці пояснюють це тим, що так зручніше читати пропозицію з правильною інтонацією.
Давньокитайський рукопис «Трактат про чай», династія Тан (3-я ч. VIII ст.)
У китайській мові пунктуація почала ускладнюватися з середини XX століття, коли з'явилися тексти, написані горизонтально та зліва направо. “Рідні” китайські знаки перемішалися з “іноземцями”. Так, крапка у китайському виглядає як маленький гурток. Такий зовнішній вигляд пов'язаний з тим, що російська точка (.) може бути прийнята за межі ієрогліфа. Вона використовується в китайській мові замість підкреслення та виділяє необхідний фрагмент тексту. Є у китайській пунктуації та інші особливості. Не відрізняються тільки крапка з комою (;), двокрапка (:), знак питання (?), знак оклику (!).
Сторінка сучасної книги китайською мовою
Прогалини китайці не ставлять. Все тому, що набраний на клавіатурі ієрогліф вдвічі ширший за будь-яку букву латинського алфавіту і розділові знаки зазвичай займають такий же простір, що і ієрогліф.
Відрізняється пунктуація й у вірменській мові. Там досі збереглися грецькі розділові знаки, які використовувалися в Середні віки. Наприклад, наприкінці будь-якої пропозиції ставиться знак верчакет (), буквально «кінцева точка», що виглядає як двокрапка. Знак питання, арцакан ншан (), ставиться після останньої голосної запитального слова. Знак оклику, еркарацман ншан (), ставиться над останньою голосною інтонаційно виділяється слова і т.д.
Лапки існують у всіх мовах, але виглядають по-різному. У російській мові використовуються популярні у німців лапки („“) та ялинки («»), що прийшли з французької мови. А англійці застосовують одинарні ('') лапки для оформлення заголовків і подвійні (“”) при цитуванні. У китайській мові звичні нам лапки потрібні для написання назв книг, фільмів тощо, а куточки () — для решти випадків.
Продовжують створювати нові символи. До них відносяться смайли – знаки, за допомогою яких передаються емоції. Можливо, колись вони також сприйматимуться як обов'язкові знаки пунктуації, без яких неможливо буде передати зміст тексту.
Джерело: https://www.moya-planeta.ru/travel/view/pochemu_yazyki_raznye_a_znaki_prepinaniya_odni_43688/
Источник: zefirka.net
