Цей роман спалахнув несподівано і ледь не зруйнував задуми двох держав. Ця розповідь виразно ілюструє, як вінценосні особи мусили відмовлятися від істинних почуттів на користь державних інтересів. У 1839 році в Англії панувала молода королева Вікторія. Водночас спадкоємець престолу Олександр мандрував Європою у пошуках майбутньої дружини та вже навіть пригледів собі гідну кандидатуру. Ніхто не припускав, що представники монарших родин закохаються одне в одного. Проте саме це і трапилося.
Мандрівка цесаревича, що вийшла з-під контролю
Принцеса Максиміліана Вільгельміна Гессенська. /Фото: vivat-fomenko.narod.ru
Старший син Миколи I був захопленим юнаком і мав здатність викликати приємне враження на юних леді. Разом з тим він найчастіше надавав перевагу простим дівчатам, зовсім не аристократичного походження. Серед тих, ким він захоплювався, здебільшого були фрейліни імператриці Олександри Федорівни. Заради однієї з них, Ольги Калиновської, цесаревич був готовий зректися трону. Не на жарт стурбований Микола I наполіг на припиненні цього зв’язку та відправив сина у тривалу мандрівку Європою, завчасно підготувавши для нього перелік прийнятних наречених.
За кордоном спадкоємець трону з головою занурився у нові знайомства, бали та прийоми і перестав журитися за своєю коханою. На початку подорожі юнак відвідав Пруссію, Відень та Італію. Проте його серце не змогла завоювати жодна європейська принцеса зі списку тих, кого рекомендував імператор. Зрештою, у маленькому німецькому герцогстві Гессен-Дармштадт цесаревич познайомився з 15-річною Максиміліаною Вільгельміною, до якої відразу ж відчув щиру симпатію. Батьки були не в захваті від вибору сина, їх тривожили розмови про те, що принцеса нібито не рідна дочка герцога Гессенського. Невдоволення батька та матері не засмучували Олександра, він прийняв непохитне рішення пов’язати своє життя з Максиміліаною. Великобританія була останнім пунктом у європейській подорожі спадкоємця. Він поїхав туди лише для того, щоб виконати формальність та висловити повагу до англійської королеви.
Найбажаніша наречена в Європі та її зустріч з цесаревичем
Королева Вікторія в юності./Фото: historic-uk.com
Вікторія успадкувала англійський престол у 1837 році, а на момент візиту великого російського князя їй було 20 років. Вона була тямуща, освічена, вродлива і не мала нестачі в женихах.
У той самий час наречений їй вже був обраний — син герцога Саксен-Кобург-Готського принц Альберт. Але юну Вікторію бентежила його надмірна сором’язливість та тендітна зовнішність. Вони познайомилися ще в 1836 році, але навіть після отримання корони дівчина не поспішала зв’язувати себе з ним шлюбними узами і просила своїх родичів почекати з весіллям.
Двадцятирічна правителька вперше приймала іноземного представника монаршої родини і чекала на зустріч з Олександром Миколайовичем з особливим хвилюванням. Коли вони зустрілися, оточуючим стало зрозуміло, що цесаревич дуже сподобався Вікторії. Королева, яку протягом декількох років марно намагалися засватати за різних європейських принців, навіть не старалася приховувати свою прихильність. У своєму щоденнику монархиня писала, що великий князь їй дуже припав до душі. Далі були відвертіші записи, в яких дівчина зізнавалася у закоханості в «чудового юнака» і в тому, що раніше не відчувала подібних почуттів.
Почуття Вікторії виявилися взаємними. Полковник Семен Юрійович, який супроводжував Олександра Миколайовича в поїздці, писав у щоденнику, що після балу всі розмови царевича були тільки про юну королеву.
Молоді люди часто зустрічалися, і всім було очевидно, що візит Олександра Миколайовича вже перестав бути офіційним. Закоханим було важко дотримуватись норм етикету, прийнятих у вищому світі, і вони часто шокували оточуючих своєю поведінкою. Якось королева запросила свого гостя до театру, і замість того, щоб сидіти в різних ложах, вони були поруч одне з одним, мило спілкуючись за заштореною ложею.
Чому російський цесаревич та англійська королева були змушені розійтися
Олександр II з дружиною Марією Олександрівною (принцесою Гессенською)./Фото: static.tildacdn.com
Поки почуття молодих людей стрімко розгоралися, стурбовані супутники цесаревича надсилали Миколі I депеші, в яких повідомляли, що між Олександром та Вікторією спалахнув роман, і якщо перший зробить пропозицію, друга прийме її без роздумів. Якби справа завершилася шлюбом, то синові Миколи I найімовірніше довелося б залишитися принцом-консортом при дружині-королеві. Такий результат не влаштовував чинного імператора, оскільки роль Олександра Миколайовича було вже визначено. Задуми британського уряду цей союз також не задовольняв. Вони в жодному разі не відпустили б свою королеву до Росії як майбутню російську імператрицю. Та й вона сама навряд чи погодилася б пожертвувати своєю короною. Іншими словами, роман Олександра та Вікторії був приречений від самого початку.
Першими серйозність ситуації усвідомили у Лондоні та відправили королеву до Віндзорського замку, щоб зупинити її спілкування з цесаревичем. Російський імператор теж відреагував миттєво і відправив синові листа, в якому нагадав йому, що той вже має наречену і він повинен терміново вирушити до Дармштадту. Гессенська принцеса, про походження якої ходили сумнівні чутки, здавалася Миколі I не такою вже й поганою кандидатурою. Великий князь просив у батька дозволу затриматись ще на кілька днів, але той відмовив.
Прощання та подальша доля закоханих
Весілля Вікторії та принца Альберта Саксен-Кобург-Готського./Фото: thescottishsun.co.uk
У травні 1839 року Олександр, підкоряючись волі батька, покинув Велику Британію. Останній вечір напередодні від’їзду він провів разом із коханою. Після завершення балу вони усамітнилися, щоб попрощатися. Молоді люди пообіцяли один одному неодмінно зустрітися знову і відтепер всіляко робитимуть усе можливе, щоб зміцнити відносини між їхніми державами. Ці обіцянки виявилися пустими словами — у другій половині ХІХ століття у Росії та Великобританії були напружені відносини, а участь останньої у Кримській війні на боці Туреччини зовсім зробила їх ворогами.
Важко уявити, що через три десятиліття, вже будучи імператором, Олександр II назве Вікторію «впертою англійською старою». Але у травні 1839 року вони не могли цього передбачити та насолоджувалися зовсім іншими почуттями.
Вранці після прощального балу ад’ютант С. Юрійович написав: «Коли цесаревич залишився наодинці зі мною, він кинувся в мої обійми, ми обидва плакали». Було зрозуміло, що Олександр Миколайович переживає серйозну особисту трагедію.
Залишивши Великобританію, спадкоємець престолу повернувся до своєї принцеси Максиміліани, а 1841 року взяв її за дружину.
Вікторія вийшла заміж за того самого принца Альберта і прожила з ним у тривалому та щасливому шлюбі, народивши дев’ятьох спадкоємців. Після смерті чоловіка королева одяглася в жалобний одяг і носила його до останнього дня свого життя.
Як Олександр II і королева Вікторія стали родичами через дітей та онуків
Королева Вікторія з чоловіком, онукою Олександрою Федорівною, російським імператором Миколою II та їхньою дочкою Ольгою./Фото: museivaticani.va
За іронією долі Олександру II і Вікторії все ж таки було визначено стати родичами, причому не один раз. В 1874 син англійської королеви принц Альфред одружився з дочкою російського імператора Марією Олександрівною. Правителька Великобританії не злюбила невістку, особливо після того, як її колишній коханий попросив називати її дочку не інакше як «Ваша Імператорська Високість».
Через кілька десятиліть шлюбними узами поєдналися онуки монархів — останній російський самодержець Микола Олександрович узяв за дружину Алісу Гессен-Дармштадтську, майбутню імператрицю Олександру Федорівну.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/040420/45978/
Источник: zefirka.net
