З приходом весни багато хто чекає настання такого свята як Масляна. Вона нерозривно пов'язані з давніми російськими традиціями. У цей час у багатьох сім'ях прийнято пекти млинці.
Також у процесі гулянь на площах країни спалюють опудало, влаштовують ігрища та змагання. Як відомо, це свято має язичницьке коріння, проте далеко не всі знають, який сенс вкладали давні слов'яни у всі ці дійства. Чому ж на Масляну прийнято пекти млинці та влаштовувати спалення солом'яної баби?
Походження свята
Незважаючи на те, що сьогодні Масляна має величезну популярність серед православних, у минулому це було суто язичницьке свято. У міфології стародавніх слов'ян Сонце було головним божеством на ім'я Ярило. Так як у Стародавній Русі люди жили землеробством, прихід весни був дуже важливий для селян.
Вважалося, що в цей час бог Ярило вступає у свої права, починає розігрівати землю, внаслідок чого відбувається відродження тепла та світла. Серед язичників Масляна була обов'язковим святом, яке слід було відзначати з особливим розмахом та виконанням обрядів. Від цього залежав урожай лише рік.
Святкування здійснювалося під час весняного рівнодення, коли день за тривалістю ставав рівним ночі. Однак після прийняття християнства на Масляну було накладено сувору заборону. Незважаючи на це, селяни продовжували відзначати язичницьке свято з тим самим ентузіазмом, що й раніше.
Тому церкві довелося піти на поступки. Так приблизно з 17-18 століть Масляна перестала бути забороненим святом. Дні святкування мали особливий сенс: було прийнято згадувати померлих, проводити зиму, зустрічати весну.
Люди раділи відновленню природи, приходу нового року, оскільки в давнину він відзначався слов'янами з настанням березня. Православна церква це свято згодом стала вважати періодом підготовки до Великого Посту.
Усі традиційні забави на Масляну є символом перемоги тепла над холодом. Наприклад, гуляючі будували зі снігу містечка та брали їх нападом. Це свято ніколи не обходилося без хороводів, кулачних боїв, стовпа з подарунками, гри «ручок» та підпалювання дерев'яних коліс.
Традиція спалювання опудала
Російська зима – досить затяжна пора року. І в давнину люди так само прагнули якнайшвидше розлучитися з її холодами. Таким чином, опудало із соломи спалювали на знак закінчення ненависної зими.
Вважалося, що цей вогонь має розтопити лід та відігріти землю, щоб та дала багатий урожай. Полум'я воскрешало тепло і пробуджувало богиню родючості та кохання, на ім'я Леля.
Попіл від спаленого опудалу навіть розвіювали над полями, щоб у майбутньому посіяне дало добрі сходи. Ці повір'я були цілком актуальними, адже земля-матінка годувала народ і не давала померти з голоду.
Однак є й інше пояснення появи такої незвичайної традиції. У міфології язичників була богиня смерті, ім'я якої Морена. Саме її опудало спалювали слов'яни під час цього весняного свята.
Ім'я Морени намагалися не вимовляти вголос і згодом солом'яну ляльку почали називати Масляною. Спалення означало звільнення від прожитих страждань, у вогні «згоряли» негаразди та хвороби. Часто в багаття люди кидали старі речі, щоб позбутися гріхів і печалів, увійшовши нового року з чистою душею.
Більше того, існувало повір'я, що сім'я, яка готує ляльку до святкування, цього року точно уникне нещасть та смерті. Зрозуміло, що багато хто хотів взяти на себе цей обов'язок. Тому солому для опудалу набирали потроху з кожного двору, щоб усі могли зробити свій внесок в обряд спалення.
Існує також версія, за якою вогонь розпалювався для того, щоб згадати померлих. Так селяни запрошували їх погрітися і рясно повечеряти перед настанням Великого посту. Можливо, саме з цією метою в багаття кидали млинці.
«Перший млинець – комАм!»
Напередодні посту м'ясо їсти заборонялося, проте олія та млинці все ще не були під забороною. Назва дозволеного продукту, який у цей час був удосталь у всіх, хто тримав корову, дала ім'я святу. Але так не завжди.
Спочатку Масляна називалася Комоїдицею. Комами називалися ведмеді – господарі лісу. Весною ведмідь відходив від сплячки, і слов'яни поспішали задобрити цього звіра, відносячи перший спечений млинець у ліс.
Звідси і вираз «перший млинець – комам», проте пізніше його переінакшили. Самі ж млинці за однією з версій символізували світило, якому посилено поклонялися русичі. Чим більше млинців напече господиня, тим більше щасливих днів матиме сім'я цього року.
Млинцями пригощали кожного, хто заглянув «на вогник», також юродивих. Таким чином задобрювали весну і зазивали щастя до будинку.
Згідно з іншою версією, млинці в язичницькій традиції були поминальною їжею, жертовною стравою. З ним неодмінно слід було відвідати могили предків. Можливо, саме такий зміст вкладали в цю страву давні слов'яни, проте згодом млинець, як і хоровод, і колеса, що горять, став символом весняного Сонця і тепла.
Источник: zefirka.net
