Люди обожнюють блискучі речі: коштовності, автомобілі, сукні, посуд, навіть хмарочоси… Цю психологічну особливість прийнято пояснювати тим, що ми підсвідомо бачимо в них більшу в порівнянні з «тьмяними» предметами цінність.
Знайти підтвердження цій гіпотезі простіше простого: золото, срібло, платина, алмази, смарагди блищать, безмірно радуючи своїх щасливих власників. Деякі дослідники вважають, що потяг до переливів сонячних променів на тій чи іншій поверхні закладено набагато глибших рівнях свідомості. Можливо, вона допомагала нашим далеким предкам знаходити не надмірності, а що необхідне для фізичного виживання — воду.
Психологічні дослідження недвозначно говорять про те, що люди знаходять блиск і глянець привабливими, сприймаючи їх як показник вищої якості. Але цей потяг був вихований не культурою споживання, властивою розвиненим людським спільнотам. Існують докази того, що блискучі речі подобалися представникам нашого виду живих істот завжди.
Якщо вірити археологічним свідченням, ця любов сягає корінням у глибоку давнину. Вчені відповідного профілю виявили відполіровані до блиску кістяні наконечники віком 70 000 років. Іноді це справді мало практичний зміст, проте найчастіше метою обробки були міркування естетичного чи навіть символічного характеру. Тяга до блискучих предметів виявляється у людини в ранньому віці. Встановлено, що у музеях та виставкових залах увагу дворічних дітей найбільше привертають скляні, золоті та срібні експонати.
Вчені намагаються зрозуміти, з чим можуть бути пов'язані ці переваги. Ними була висунута гіпотеза, згідно з якою людський потяг до блиску виробився через природну необхідність у прісній воді. Логіка тут проста: ця рідина настільки важлива для виживання, що у наших далеких предків закріпилися розумові механізми, що допомагають виявити та розпізнати її. У природі блиск є характерною ознакою саме води, а не чогось ще. Тому наш вид став сприймати його як щось безперечно хороше, корисне, здорове та приємне.
Довести настільки умоглядну теорію неймовірно важко. Однак ніщо не заважає нам ознайомитися з аргументами, які говорять на її користь. Людський мозок справді чудово виділяє і розрізняє все, що блищить, хоча це досить непросте для нього завдання. Вона вимагає обробки даних про освітленість, форму, колір, текстуру, рух і відображення того чи іншого предмета.
Центром відповідної діяльності є “вентральний візуальний потік”. Цим терміном позначаються кілька областей мозку, що асоціюються з визначенням форми об'єктів та їх ідентифікацією. Інформація про блиск обробляється тут не тільки у людини. Схожі патерни активності зафіксовані, зокрема, у макак і мавп. Це означає, що потяг до яскравих предметів розвинулася в нашого спільного з ними предка. Експерименти, проведені зі згаданими приматами, виявили нейрони, які реагують на блиск краще за інші. Це може свідчити про те, що мозок тварин особливо обробляє цю властивість поверхні предметів.
Ідемо далі. Описана вище гіпотеза набула б більшої ваги, якби вченим вдалося знайти існуючий у людській свідомості зв'язок між блиском і водою.
1990 року було опубліковано статтю, автори якої виявили, що учасники проведеного ними експерименту сприймають блискучі предмети як вологі. Навіть якщо перед ними були звичайні фарбовані панелі, і ніщо не вказувало на присутність на них води. Також виявилося, що блиск більше приваблює людей, які мають спрагу. Це з'ясувалося у 2013 році, під час вкрай оригінального дослідження.
Вчені показували учасникам фотографії планет, надруковані відповідно на звичайному та глянсовому папері, і просили оцінити їх. При цьому деякі випробувані заздалегідь їли солоні крекери, що викликають природне бажання пити. З'ясувалося, що спраглим людям глянсові фотографії подобаються більше.
Зрештою, не зайвим буде згадати про те, що люди підсвідомо тягнуться до вологи. Фахівці, які займаються вивченням цікавого для нас питання, вважають цей факт дуже важливим. Справа в тому, що вода підвищує настрій, навіть якщо вона не підходить для пиття. Дослідження від 2003 року показало, що найкращі оцінки у піддослідних отримували фотографії міських площ та парків, на яких є фонтани та схожі за функціоналом споруди. Ще одна група вчених встановила, що діти, розглядаючи відомі картини, зазвичай віддають перевагу тим, на яких є вода.
Підсумуємо. У процесі еволюції мозок людини навчився підсвідомо розпізнавати таку особливість води, як блиск. Потім він став безпосередньо асоціювати одне з одним. Ми любимо воду, і вона приносить нам задоволення. Чи означає це, що ми обожнюємо все блискуче, оскільки воно нагадує про воду? Стверджувати це поки що не можна.
Бракує доказів, які в даному випадку одержати дуже важко. Залишається сподіватися на винахідливість вчених. Але, погодьтеся, гіпотеза, що фактично ставить знак рівності між діамантами, дорогими автомобілями, кришталем і водою, що іскриться, змушує задуматися. Тут є над чим поміркувати навіть на рівні серйозної філософії.
Источник: zefirka.net
