Пустеля Атакама вважається найсухішою пустелею Землі. Атакама знаходиться в Південній Америці на півночі Чилі і межує на заході з Тихим океаном, на півночі – з Перу та на сході – з Болівією та Аргентиною. У деяких місцях пустелі дощ випадає раз на кілька десятків років.
З аеропорту до міста можна дістатися баригами-таксистами або на якомусь міфічному громадському транспорті. Далі треба із цього міста вибиратися. Центром всесвіту в Атакамі є невелика оаза Сан-Педро-де-Атакама. Саме сюди з'їжджаються усі туристи.
З Калами до Сан-Педро ходять автобуси. При цьому єдиного автовокзалу у місті немає, а якщо й є, то ним ніхто не користується. Автобуси вирушають кожен зі своєї імпровізованої автостанції, які не завжди й помітиш, просто з двору вирулює автобус і поїхав. Загалом, потрібно шукати та питати у аборигенів. А ще краще, заздалегідь дізнатися про розклад і наскільки можна забронювати місця, тому що можна і не виїхати.
Нам пощастило, в одному з автобусів, що відправлялися, були місця (швидше за все у фірми немає сайту в інтернеті, і туристи не знають про існування цього автобуса, а користується ним місцеве населення).
Пил на кріслі, пил на склі, пил та спека скрізь, а за вікном вітряки.
На заході сонця ми опинилися в Сан-Педро. Зійшов Місяць і перед нами був наш старий добрий вулкан, з яким ми бачилися рівно рік тому, але з іншого боку — ним проходить кордон з Болівією.
Розпитуючи тих, хто тут бував раніше, ми намагалися з'ясувати, чим в Атакамі краще займатися. Усі радили зустріти світанок у долині гейзерів El Tatio, а проводити Сонце за обрій у Місячній долині (Valle de la Luna).
Кажуть, гейзери найбільш активні вдосвіта, коли 15-20 градусний мороз потихеньку змінюється 30-40 градусною спекою. Тож сюди з'їжджаються сотні туристів. Ось уже їх гуляє не один десяток, а праворуч під'їжджає черговий караван.
Тут все дуже зручно – місця, де можна легко провалитися в пекло, акуратно обкладені камінцями, зроблені стежки. Біля найактивніших гейзерів навіть лавки є начебто. Все для людей.
Головне — на льоду не послизнутись, а так сидиш собі, а довкола пищу-пищу.
Високогірне болото. На таких болотах часто пасуться фламінго та інші пташки та звірятка.
Ось ще одне, трохи нижче, тут гуляють псевдолами. Називаються викуньи – теж верблюди, типу лам і альпак, але стрункіші. Мабуть, іноді доводиться тікати від когось)
Шлях далі.
На півдорозі зустрілося село на три будинки, де є платний туалет, чебуречна та церковка. Село існує за рахунок того, що церква дуже мальовнича, а туалет та чебуреки дуже прибуткові.
Наступна зупинка у найсухішій пустелі планети — Місячна долина. За в'їзд до Valle de la Luna потрібно заплатити гроші, квитки у вартість екскурсійної маршрутки зазвичай не входять.
У деяких місцях машина зупиняється, людям дозволяють вийти на вулицю та сфотографуватися, але категорично забороняють заходити за межі дороги.
Долина досить велика, тому різні групи возять у різні місця.
Невідомо, чи нагадує Місячна долина своїм химерним рельєфом справді поверхню Місяця, але кажуть, що астронавт Амстронг, побачивши цей лабіринт з скелі і каньйонів, кратерів і западин затверджував саме це. З його швидкоплинної фрази ця місцевість і отримала таку назву Valle de la Luna – Місячна Долина.
Формування з каменів та піщаних дюн утворилися внаслідок тривалого впливу повеней та вітру. У Місячній долині присутні сухі соляні озера, покриваючи поверхню соляними кристалами, різними кольорами, що світяться, залежно від положення сонця.
Долина майже пустельна. Тут живуть лише піщані кролики та ростуть кактуси.
А це вже Долина Смерті – Valle de la Muerte.
Долина смерті знаходиться недалеко від долини Місяця через дорогу. Вона не така велика та мальовнича, як місячна.
Дощів тут немає роками. Але коли буває, виходить кумедний природний феномен — природна кераміка. Дощова вода покриває поверхню, потім сонце її висушує і обпалює, у результаті виходять керамічні осколки. Але найцікавіше в Долині Смерті — це її чудові піщані дюни, заввишки кілька сотень метрів.
Місячна долина на заході сонця.
Подивитися на це видовище збираються всі ті, хто вранці зустрічав світанок на гейзерах і ще кілька сотень лінивих туристів.
Источник: zefirka.net
