У кожного народу світу є свої особливості, які є для них абсолютно нормальними і повсякденними, але якщо в їхнє середовище потрапить людина іншої національності, вона може дуже здивуватися звичкам і традиціям жителів цієї країни, тому що вони не збігатимуться з її власними уявленнями про життя. Пропонуємо вам дізнатися 8 національних звичок та особливостей ескімосів, деякі з яких вас дуже здивують.
Вони можуть позичити чужу дружину
Якщо постійна дружина хвора або у неї маленька дитина, зручно поміняти її на молоду та сильну жінку, з якою легше переміщатися. Адже в дорозі жінка повинна не лише виконувати подружній обов'язок, а й готувати їжу, всіляко допомагати голові сім'ї та розділяти дорожні тягарі. Для обміну дружинами на кілька днів існує спеціальний термін – “ареодярекпут”.
Вони називають інтернет подорожею
На початку XXI століття ескімоси познайомилися з інтернетом, і цей термін знадобилося перекласти їхньою мовою. Експерти обрали слово ikiaqqivik – “подорож крізь шари”. Раніше так називали ритуал шамана, який у пошуках відповіді на якесь запитання «подорожував» крізь час та простір.
Вони обнюхують один одного під час зустрічі
Традиційне вітання ескімосів, що використовується переважно родичами або закоханими, називається «кунік». Виглядає це так: один із тих, хто вітає, притискає ніс до чола або щокам другого і втягує повітря — наче нюхає, вдихає знайомий запах. Казали, що звичай виник через те, що на сильному морозі губи замерзають — не поцілуєшся, і навіть називали це ескімоським поцілунком. Насправді ж це вітання є суто дружнім і зумовлено тим, що у тих, хто зустрівся на холоді, нижня частина обличчя може бути закрита.
Вони змагаються у перетягуванні нитки вухами
До програми Всесвітніх ескімоських олімпійських ігор входить особливе змагання – перетягування нитки вухами. На двох кінцях нитки робляться петлі. Противники сідають віч-на-віч, на вухо кожному надягається петля. І як інші перетягують руками канат, вони вухами (а скоріше головою і навіть нахилами тулуба) намагаються перетягнути нитку, поки хтось не відмовиться від подальшого змагання через біль. Треба сказати, не кожне вухо здатне таку боротьбу витримати.
Вони ризикують життям заради жменьки мідій
Одноманітна їжа іноді настільки набридає, що ескімоси наважуються на вкрай небезпечний захід — підлідний збір мідій. На поверхні арктичних морів майже цілий рік – товстий шар льоду. Потрібно зловити короткий час відливу, коли під величезним крижаним пластом утворюється порожній простір, прорубати в ньому отвір, спуститися і зібрати з нього врожай мідій.
Справа ця справді ризикована. У збирачів є не більше півгодини, щоб залишити крижану печеру до приходу хвилі — якщо не встигнути, загибель неминуча. Крім того, лід, що повисає при відпливі практично в повітрі, може обвалитися на запеклих збирачів. І все заради жменьки мідій, які з'їдаються в один раз.
Їхні жінки використовують замість прокладок мох і водорості.
Ескімоські жінки як засоби захисту в критичні дні використовують шкірки хутрових звірків, мох-ягель і тонку дерев'яну стружку, що виготовляється з вільхи. Ті, хто проживає поряд з морем, віддають перевагу водоростям.
Їхні діти бояться Калупілука
У будь-якій культурі існують свої специфічні монстри та чудовиська, якими лякають дітей, якщо вони не підуть зараз спати. Ескімоси бояться Калупілука (Qalupalik або Kallupilluk) — примари, яка тільки й чекає, щоб поцупити необережних людей під кригу, на дно моря.
Вони кладуть на могили плеєри
Звичай залишати покійнику його улюблені речі існує у багатьох північних народів. Відправляючи померлого до «верхніх людей», живі «відправляли» з ним усе те, що, на їхню думку, могло стати в нагоді в іншому житті. Насамперед це були ножі, вироби з моржового ікла, тепер — сучасна побутова техніка. Найчастіше — відеокасети та плеєри.
Источник: zefirka.net
