Складно уявити нинішнє суспільство, де б усі ці форми укладання шлюбу сприймалися як звичайні та офіційно дозволені. Проте, чимало з них досі трапляються, і не тільки у віддалених куточках країн, що розвиваються!
Поліандрія
Поліандрія – це одна з варіацій полігамії. Суть цієї моделі шлюбних відносин полягає в тому, що жінка може одночасно перебувати у відносинах із декількома чоловіками. В даний час поліандрія зустрічається лише в ізольованих поселеннях, розташованих на схилах Тибету.
Левірат
Деякі різновиди шлюбу припускають об’єднання не двох індивідуумів, а цілих родин, причому воно повинно тривати навіть після кончини одного з подружжя. За левірату чоловік зобов’язаний одружитися з вдовою свого померлого брата. Нерідко діти, народжені в такому союзі, вважаються дітьми першого (померлого) чоловіка жінки. Левіратні шлюби спостерігаються в племінних спільнотах Південної Америки, Африки, Індії, Австралії.
Сорорат
Протилежністю левірату є сороратні шлюби. Такі незвичні церемонії одруження практикують у племенах корінних жителів Північної Америки та Індії. У сороратному союзі чоловік, який овдовів, зобов’язаний взяти за дружину сестру своєї померлої дружини. В окремих культурах сорорат дозволений також у ситуаціях, коли перша дружина не може мати дітей. Тоді діти, народжені другою дружиною, вважаються дітьми першої дружини.
Тимчасовий шлюб
Тимчасові подружні союзи (або «шлюби для насолоди») поширені в ісламському світі, зокрема в Ірані. Чоловік і жінка укладають їх за обопільною згодою на певний термін. При цьому потрібно дотримуватися низки вимог, наприклад, з ким укладається тимчасовий шлюб і для чого – взаємодопомога, секс і т.д.
Посмертний шлюб
У деяких регіонах дозволено брати шлюб із померлими (або одружувати двох покійників). Наприклад, у багатьох країнах молодші сини в родині можуть одружитися тільки після своїх старших братів. Якщо ж старший брат помирає неодруженим, його одружують після смерті, позбавляючи молодшого від самотності на все життя.
Складний шлюб
У ХІХ столітті американець Джон Хамфрі Нойєс заснував утопічну общину під назвою «Онейда». Нойєс запевняв, що у Святому Письмі немає згадок про існування в Раю звичайних шлюбів. Тому він закликав своїх прихильників практикувати “складний шлюб”. Малося на увазі, що всі члени «Онейди» були подружжям одне одного.
Моногамію та ревнощі Нойєс називав гріховними та ідолопоклонницькими проявами. Навіть більше, члени общини карали всіх, хто надавав перевагу моногамним відносинам.
Девадасі
У південній Індії молодих дівчат часто віддавали заміж за певне божество або храм! Саме слово «девадасі» в перекладі означає «служниця бога».
Доля окремих дівчат вирішувалася ще до їх народження. Девадасі повинні були піклуватися про свою зовнішність, бути гарними, працьовитими та освіченими. Кожен день, вранці та ввечері вони танцювали та співали, прославляючи свого бога. Храми, де жили девадасі, існували переважно за рахунок пожертвувань відвідувачів.
Дитячий шлюб
У Середньовіччі такого поняття, як дитинство, взагалі не існувало. Дітей починали вважати повноцінними членами суспільства приблизно з 6 років. Вік повноліття був збільшений у 2,5–3 рази значно пізніше.
Лише в XVI столітті було розроблено концепцію дитинства як окремої фази життя людини, яка тривала від народження до досягнення зрілості. Однак одружувати та видавати заміж 7-річних дітей перестали лише років через двісті.
Тунчі
Сприйняття гомосексуальності в Китаї залишається вкрай низьким. Через це більшість чоловіків-геїв змушені вирішувати свою проблему, вступаючи в шлюби з жінками з традиційною сексуальною орієнтацією.
За словами відомого китайського сексолога, до цього способу вдаються 90% гомосексуалістів у країні. Шлюб між чоловіком-геєм і жінкою традиційної орієнтації тут називають «тунчі». Найгірше те, що жінки найчастіше до заміжжя навіть не здогадуються про орієнтацію свого партнера. Але після початку спільного життя їх чекає неприємний сюрприз.
Шлюб із духами
Чисельність народу бауле, що проживає у Західній Африці (здебільшого в Кот-д’Івуарі), складає близько 1,5 мільйона. Його представники вірять, що задовго до народження кожна людина повинна одружитися з духами. Словосполучення “блоло біан” з мови бауле перекладається як “чоловік з потойбічного світу”, словосполучення “блоло бла” – як “жінка з потойбічного світу”.
У сімейних конфліктах між земними парами бауле часто звинувачують духів-подружжя, які ревнують або відчувають себе нещасливими. Духовні наставники в таких випадках радять вирізати з дерева невелику фігурку блоло біан або блоло бла, змастити її олією, одягнути, прикрасити та принести до храму. Вважається, що це заспокоює духів-подружжя та допомагає встановити в земній родині злагоду.
Традиційні одностатеві шлюби
Одностатеві шлюби в минулому практикувалися скрізь і вважалися цілком прийнятним явищем.
Наприклад, імператор Нерон поєднався шлюбними узами з власним євнухом, організувавши пишне весільне торжество. У своїх роботах неодноразово згадували про одностатеві союзи поети Марк Марціал та Децим Ювенал. Перший ставився до гомосексуальних шлюбів з презирством, другий же розглядав їх як «швидкоплинний любовний зв’язок».
Одностатеві шлюби практикували й американські індіанці (вони навіть вірили в існування людей третьої статі, яку називали «бердаші»). А представники племені мохоки, які жили на території сучасної Канади, вважали гомосексуальних чоловіків чудовими партнерами — «надзвичайно старанними та працьовитими дружинами». Щоправда, з ними було важко розлучитися, тому що дружини-чоловіки могли захистити себе і навіть побити свого чоловіка.
«Бостонські шлюби»
У Сполучених Штатах у XIX столітті були поширені так звані «бостонські шлюби»: дві жінки жили разом, повністю незалежні від чоловічої статі. Багато хто бачив сенс такого співжиття, передусім, у взаємній підтримці. Водночас інші вважали «бостонські шлюби» лише методом приховування від суспільства гомосексуальних стосунків.
Источник: zefirka.net
