З різних причин – війни, голод, економічні кризи, зміна клімату, – колись багатолюдні місця, де життя било ключем, стають пустельними і нікому не потрібними. Вони, як тіні минулого минулого, що незворотно пішло, служать нагадуванням про невблаганний біг часу і швидкоплинність сьогодення.
Місто примар Фенду
Місцеві жителі вважають, що Фенду – брама в підземний світ
Засноване понад дві тисячі років тому, це китайське місто-примара лежить на берегах річки Янцзи. Місцеві жителі вважають його притулком диявола і вважають, що тут є ворота у підземний світ. Першими в цьому місці оселилися два даоські самітники – Інь та Ван. Вимовлені разом ці імена китайською мовою означають «Король пітьми». В епоху династії Тан (VII-Xстоліття н.е.) Фенду став використовуватися даосистами як місце поховання померлих.
Будівництво «Дамби біля трьох ущелин» викликало затоплення міста, на поверхні залишилися лише будівлі розташовані на пагорбах, зате сюди полегшало добиратися річкою, що збільшило потік туристів. У храмовому комплексі можна побачити безліч барвистих постатей демонів та іншої нечисті. Особливо виділяється величезна статуя “Король привидів”, занесена до Книги рекордів Гіннеса як найбільший кам'яний монумент, висічений з одного цілісного шматка скелі.
Каякей
Турецьке місто Каякей заливають дощі та руйнують вітри
Містечко Каякей розташоване неподалік Таврських гір на південному заході Туреччини.
Ще сто років тому тут мешкало близько 20000 греків, але через греко-турецьке політичне протистояння це місце виявилося покинутим.
Місто виникло у XVIII столітті, але сьогодні його споруди перетворилися на руїни – будинки, позбавлені дахів, заливаються дощовою водою та обдуваються всіма вітрами. Місцеві жителі з греків, які раніше мирно жили пліч-о-пліч зі своїми сусідами-мусульманами, щоб уникнути переслідувань, були змушені переселитися на історичну батьківщину.
Збереглося близько 350 житлових споруд та дві православні церкви. Сьогодні Каякей – це музей просто неба, що включається в популярні туристичні маршрути.
Хмарочос Sathorn Unique
Входить до 49-поверхового Sathorn Unique небезпечно для життя
На початку 90-х років минулого століття Таїланд переживав бурхливе економічне зростання, яке супроводжувалося будівельним бумом, коли буквально на кожному кроці в Бангкоку зводилися будинки в десятки поверхів. Проте сумнозвісна азіатська криза 1997 року поклала край періоду достатку. Однією із жертв фінансового краху став хмарочос Sathorn Unique, до завершення будівництва якого залишалося лише кілька місяців.
Цей грандіозний 49-поверховий житловий комплекс самотньо підноситься біля берега річки Чаопрайя. Входити в нього небезпечно для життя, багато міжповерхових перекриттів занепали і загрожують упасти від будь-якого необережного руху. Тож милуватися покинутою будівлею можна лише зовні. За минулі роки економічна ситуація в Таїланді виправилася, піднялися нові хмарочоси, але доля Sathorn Unique залишається незрозумілою. А місцеве населення вже прозвало покинуту громадину «домом-примарою».
Похила площина Ковасна
Унікальна система Ковальни була зруйнована через шторм
Румунське містечко Ковасна відігравало роль важливого центру лісового господарства та деревообробної промисловості. 1890 року мережа залізничних гілок з'єднала місто з іншими населеними пунктами країни.
В рамках залізничної мережі була створена унікальна система доріг, якими склади, завантажені колодами, пересувалися вниз по похилій площині завдяки дії сили тяжіння, одночасно змушуючи підніматися порожні вагони. Подібна блискуче продумана конструкція була реалізована тут уперше у світі, та й зараз існує лише у кількох місцях.
На жаль, у 1995 році сильний штурм обрушився на цей регіон, знищивши сотні гектарів лісу і завдавши непоправної шкоди підприємствам. Місцева влада обговорювала з інвесторами плани з реабілітації похилої залізниці як туристичної пам'ятки, але економічна криза, що вибухнула в 2008 році, завадила їх реалізації.
Острів Норт-Бразер
Котельна морга, острів Норт-Бразер, Нью-Йорк
Цей острів, що лежить неподалік аеропорту Ла-Гуардіа, ніколи не користувався любов'ю нью-йоркців, а зараз і зовсім покинутий. У 1880-1930 роках тут функціонувала лікарня Ріверсайд, де лежали хворі з віспою, висипним тифом, проказою. Знаменита Тифозна Мері закінчила тут свої дні. Пізніше, до закриття 1963 року, будівля використовувалася як центр реабілітації підлітків-наркоманів.
У наші дні острів є природним заповідником. Лікарняна будівля з розбитими вікнами і дахом все ще стоїть. У 2008 році Крістофер Пейн влаштував виставку фотографій, що ілюструють сучасний стан острова.
Тойфельсберг
Тойфельсберг («Чортова гора») у Берліні
Так називається радіостанція біля колишнього Західного Берліна. Її призначенням був перехоплення радіосигналів, що виходять із радянської сторони. Пагорб, на вершині якого стоїть це дітище Холодної війни, виник у 1963 році на місці нацистської військової школи, яку після кількох невдалих спроб знести вирішили завалити уламками будівель, зруйнованих під час бомбардувань столиці Німеччини. Новий пагорб почали називати Чортовою горою.
Після падіння Берлінського муру потреба в радіостанції відпала, і будова прийшла в запустіння. Біля будівлі змінилося кілька власників, вуличні художники прикрасили стіни графіті. Подальшу долю будівлі не визначено. Виношуються плани щодо влаштування тут розкішного ресторану, готелю і навіть музею шпигунства, проте нічого з цього на сьогоднішній день не набуло реальних обрисів. Тому поки що місцеві екскурсоводи водять сюди туристів, яким цікаво поглянути на цей релікт минулого.
Плімут
Плімут, як і колись Помпеї, похований під шаром попелу
Острів Монсеррат був відкритий Колумбом під час одного з його плавань до Американського континенту. Через діяльність вулкана територія цього невеликого клаптика землі поступово збільшується за рахунок гірських порід, що викидаються з надр землі під час вивержень. Але через вулканічну активність населення було змушене залишити південну частину.
У 1995 і 1997 роках вулкан Суфрієра-Хіллс, який до цього вважався сплячим, вивергся з такою силою, що найближче місто Плімут накрило півтораметровим шаром лави і попелу. Як у римському місті Помпеї, міські вулиці разом із будівлями та транспортом виявилися буквально замурованими у пірокластичних потоках. Більшість жителів були своєчасно евакуйовані і не постраждали, чого не можна сказати про практично повністю знищену туристичну інфраструктуру, відновити яку поки що неможливо.
Покинутий замок Міранда
Можливо, замок Міранда незабаром знесуть
Колись прекрасний замок, збудований у неоготичному стилі, зараз є лише мальовничими руїнами. Він був зведений представниками дворянського роду Лідекерке-Бофор у другій половині ХІХстоліття і служив їх родовим гніздом до Другої світової війни, коли цей регіон був окупований німецькими військами.
Після війни до 1980 року у ньому розташовувався літній табір для дітей-сиріт, влаштований бельгійською залізничною компанією, у якої замок перебував у найм. Утримання в належному вигляді такого великого за площею комплексу будівель пов'язане з великими витратами, і до 1991 замок виявився зовсім покинутим. Руйнувань додав і пожежа, що сталася через кілька років, після якої власники вивезли з неї все цінне, що збереглося.
На сьогоднішній день тут ніхто не живе, хоча було кілька пропозицій використовувати замок як готель. Господарі Лідекер-Бофори подали офіційне прохання про знесення, тому незабаром, ймовірно, від нього не залишиться і руїн.
Парк «Свята земля», США
Парк «Свята Земля» у Коннектикуті
У 1958 році в місті Уотербері (штат Коннектикут) Джон Греко влаштував парк на біблійну тематику. Незабаром він набув великої популярності, його відвідували понад 40000 людей щорічно. Тут було відтворено зменшені копії Віфлеєму, Єрусалиму, палацу Ірода, вертепу. З будь-якого куточка можна було побачити 50-футовий хрест із нержавіючої сталі, на камінні, розкиданому по території, можна було прочитати вірші з Біблії.
1984 року власник «Святої землі» тимчасово закрив доступ публіці, щоб провести реконструкцію, але через 2 роки помер. А парк так і не відчинив більше своїх воріт для відвідувачів.
Залізничний вокзал в Абхазії
Залізничний вокзал в Сухумі
Колись популярне місце відпочинку радянської номенклатури, у тому числі самого Сталіна, Абхазія, що лежить на Чорноморському узбережжі, сьогодні не відчуває великого напливу туристів. Сліди економічних труднощів помітні всюди, хоч і сьогодні вражає багатством оформлення залізничного вокзалу в Сухумі. Стелажі з червоного дерева, витончені мармурові колони, складне художнє ліплення на стінах і стелях – все в стані занепаду та занепаду, але при певній уяві можна уявити колишню пишність нині покинутої будівлі.
Джерело: www.publy.ru
Источник: zefirka.net
