Ця техніка згадувалася ще Вітрувієм, римським інженером та архітектором I століття.
Венеція побудована на фундаменті, що складається з мільйонів коротких дерев’яних паль, вбитих у землю. Ці дерева – модрини, дуби, вільха, сосни, ялини та в’язи, довжиною від 3,6 метра до менше ніж 90 сантиметрів – століттями підтримували архітектурний ансамбль міста.
Ніхто точно не знає, скільки мільйонів паль знаходиться під містом. Лише у фундаменті мосту Ріальто знаходиться 14 000 ущільнених дерев’яних паль, а під базилікою Сан-Марко, побудованою у 832 році нашої ери, ростуть 10 000 дубів.
BBC News Romania розповідає про венеціанську пальову техніку, яка вражає не тільки своєю геометрією та міцністю, а й масштабами.
Механізм створення
Палі забивали якомога глибше, починаючи з зовнішнього краю конструкції й просуваючись до центру фундаменту, зазвичай із розрахунку дев’ять паль на квадратний метр по спіралі. Верхні частини паль потім обрізали, щоб отримати рівну поверхню. Зверху укладали дерев’яні дошки або балки. А потім будівельники зводили кам’яні будівлі на цьому дерев’яному фундаменті.
Технічна сторона цього процесу – гідростатичний тиск, який, по суті, означає, що ґрунт “прилипає” до паль, якщо їх забити в одне місце у великій кількості та з високою щільністю. Саме так працюють венеціанські палі – вони занадто короткі, щоб досягти скельної породи, але завдяки тертю утримують будівлі.
Історія цього способу
Ця техніка згадувалася Вітрувієм, римським інженером і архітектором I століття; римляни використовували заглиблені палі для будівництва мостів.
Водяні ворота Китаю також були побудовані з використанням паль. А ацтеки використовували їх у Мехіко.
Чому дерево не гниє?
Після понад півтора тисячоліття під водою фундамент Венеції довів свою дивовижну стійкість. Але це не означає, що він невразливий для ерозії.
Десять років тому група дослідників з університетів Падуї та Венеції досліджувала стан фундаментів міста. Група виявила, що в усіх досліджених ними конструкціях деревина руйнувалася, але система, створена водою, липким ґрунтом і деревиною, як і раніше, утримувала все разом.
Вони спростували широко поширену думку про те, що деревина під містом не гниє, бо перебуває в анаеробному, або безкисневому, середовищі – бактерії атакують деревину навіть за відсутності кисню. Але бактерії діють набагато повільніше, ніж гриби та комахи, які діють у присутності кисню.
Крім того, вода заповнює клітини, які спустошуються бактеріями, дозволяючи дерев’яним палям зберігати свою форму.
- Пенсіонер обклеїв свій будинок 75 тисячами пивних банок: що з цього вийшло
- Один сірник псує все рівняння: куди його треба переставити
- Склянку з водою та сіллю ставлять біля дверей: що означає цей давній звичай