*Дитина 1 місяць. Червоний, опухлий, очі не розплющуються, т.к. повіки набрякли і схожі на 2 сардельки навколо ока. – напували червоним домашнім вином «для гемоглобина». Вином. Ребенка!
*Дитина 1 місяць. Знову ж таки червоний, набряки скрізь, плюс висип по всьому тілу. – капали в рот лимонний сік. Дитині ж потрібні вітаміни! Особливо вітамін С, який, як відомо, найкраще видобувається організмом із чистого лимонного соку!
Люди ви у своєму розумі? Фрукти тільки печені у вигляді пюре з 6 місяців! Після 7 місяців вводіть сирі фрукти і за списком дозволених. Консультуйтеся з педіатром з харчування, а не з бабусями та інтернетом!
*Дитині 2,5 місяці. Очі не розплющуються, злиплися від гною, який до речі ще й тече по щоках. Скільки хворіє? – Тижня 2. – Чим лікувалися? – Сечою промивали! – Якою сечею?! – Ну, бабуся дивиться Малахова, він сказав, що сечею можна все вилікувати! – То якою сечею?! – Ну бабусиною ж! Адже ми (мама і тато) хворіти чимось можемо, а бабуся вже старенька, у неї тільки гіпертонія, а так вона здорова!
Зи.
Сеча – наше все!
*Дитині 3 місяці. Як каже? – Нормально. – Скільки разів на день? – Ну разів 10. – Скільки?! – Ну, буває іноді більше, іноді менше. – А якого кольору? – Синього. – ЯКОГО???!!! – Синього!
Все нормально, просто мама з 2 місяців дає дитині лохину їсти. Нема слів…
*Дитині 2 місяці. Прибігли на прийом мама з бабусею «З ним щось гаразд!». Задихається, опух.
Дивлюся – ойойой, все погано! Швидко викликала реанімацію прямо в поліклініку. Поки вони їхали, надала першу допомогу, вколола все, що треба…
Слава Богу, приїхали вчасно, відвезли до лікарні. Мамочка вирішила відмовитися від грудного вигодовування («груди зіпсується»!) і в перший же «відмовний» день нагодувала малюка манной кашей на цельном коровьем молоке. (хто не знає – найсильніші алергени). Як наслідок – набряк Квінке. Ну, чим ви думаєте? Молоко не можна давати у такому віці, і манку також. НЕ МОЖНА. Взагалі.
*все закінчилося добре, матусі промили мізки, провели бесіду … Поки поводиться добре!)
*Дитині 1 рік 11 місяців. “Доктор, він обпікся чаєм, подивіться”. Ну, показуйте. Знімають з ноги 100500 шарів бинта … разом зі шкірою та м’ясом! Дитина в напівнесвідомому стані… Давність опіку – 3 дні. Що робили? Прикладали мазь Вишневського! Звісно, відправила до стаціонару. Що буде з ніжкою – не знаю. Якби звернулися одразу – 100% сприятливий результат, а так…
*і так, мазь Вишневського – наше друге все!
* дитині 9 місяців. Виїжджає з дому швидкою блювотою, проносом, температурою 40 в інфекційну лікарню. (слава Богу, мама здогадалася викликати!). Дитину лікують. Крапельниці, уколи, несмачні ліки. Походом з’ясовується причина захворювання. Мама прочитала, що дитина в 9 місяців вже повинна їсти м’ясо. Ну, вона й дала йому пол ложечки мясного фарша. Сирого. ФАРША. ДИТИНІ. 9 МІСЯЦІВ. СИРОГО.
Ну все, гаразд, вилікували, провели бесіду, відпустили додому під нагляд дільничного педіатра (мене тобто). Так я до них навіть зайти не встигла! Того ж дня – друга серія: блювання, пронос, температура. Знову інфекційка.
“Мамо, ви що, знову йому фарш давали?!” – «Ні. Ви що, ви ж сказали, що не можна! Я просто пиріжки з печінкою пекла, молола печінковий фарш на м’ясорубці, і він так до нього тягнувся… ну я й дала! Собі дала б. Звідки ви такі дурні? Ви ж убиваєте своїх дітей!
*Дитині 5 місяців. Виклик додому. Привід – температура 40, висип. Іду.
Те, що я там побачила, я лише у найстрашніших медичних книжках зустрічала. Це була не висипка, це були майже рани, величезні, по всьому тілу! Дитина кричала, майже не перестаючи, неможливо було торкнутися, бо крик посилювався.
Я запропонувала викликати швидку, на що мені було сказано: «Ви що, тупа?! У нього зуби йдуть, тож вуха болять, ось він і плаче! Ви що, не можете допомогти?!». Розмовляти не було з ким, тому я викликала швидку допомогу. І потім ми разом із медиками, що приїхали, умовляли батьків поїхати до лікарні. У дитини виявився інфекційно-токсичний шок, від якого дехто навіть помирає, особливо без належного лікування. Але цій дитині пощастило. Його вчасно поклали до лікарні, вчасно надали допомогу.
А ті батьки, до речі, з того часу більше до мене не ходять. Чи не довіряють. І розповідають іншим батькам із дільниці, що я не змогла їм вуха вилікувати, а відправила до лікарні. Ось така я погана) А якби померла дитина, хто був би винен? Теж я? Батьки не можуть бути винні. Лише лікар.
Розповідати можна безкінечно. Щодня – нові «приколи», від яких не сміятися, а хочеться плакати). Я розповідаю ці жахіття, все як є. І колег закликаю до того ж!
Люди, не будьте безглуздими. Якщо ви не знаєте чогось – консультуйтеся з лікарем. З харчування, лікування, будь-якої травми! Життя вашої дитини у ваших руках! Ваша дурість може коштувати дуже дорого!
Всем добра и здоровья! Берегите детей!