Починаючи з 1478 року, Росія взяла участь у 138 війнах і зазнала поразки у 18 з них. При цьому лише 3 конфлікти призвели до найважчих територіальних та людських втрат, а також суттєво підірвали державний престиж. Кому програла Росія, і що спричинило невдачі?
Лівонська війна (1558 – 1583)
Приводом для боротьби стала відмова Лівонської конфедерації платити данину, накладену Руссю ще з минулої війни 1481 року. Лівонці активно заважали розвитку російської торгівлі на Балтійському морі та уклали оборонно-наступальний договір із Польщею та Литвою.
Розуміючи, що війна з прибалтійським сусідом буде неминуча, Іван Грозний організував військовий похід у Лівонію. Спочатку для Росії все йшло добре: і Лівонія, і Литва були розгромлені. Але успіхи російської армії змусили європейські країни об'єднатися.
В результаті в 1569 на політичній карті з'явилася нова величезна держава – Річ Посполита, яка відновила війну з Москвою з новими силами.
До 1570-х проти Росії воювала вся Європа – Польща, Данія та Швеція.
Події у Прибалтиці збіглися з походами на Русь кримських татар та вторгненням шведів. Затиснута з усіх боків Москва вимушено уклала перемир'я з поляками та шведами.
Підсумком конфлікту стало ґрунтовне руйнування північно-західної Русі, втрата Лівонії, Білорусії та південного узбережжя Фінської затоки. Війна виснажила внутрішні ресурси країни та призвела до затяжного економічного занепаду. Згодом супротивники остаточно позбавили Росію виходу на Балтійське море на 150 років.
Російсько-турецька війна (1710 – 1713)
Протягом 20 років Росія воювала зі своїм головним суперником, Швецією. Після розгрому шведів під Полтавою місцевий король Карл II втік до імперії Османа. Він та кримський хан Давлет II Гірей схилили турецького султана Ахмеда III оголосити Росії війну.
Петро I вирішив діяти наступально: малим числом завдати відволікаючих ударів по татарах, а в цей час основними силами атакувати Туреччину через Молдавію та Валахію.
80-тисячна російська армія, серед якої вирушив сам цар, увійшла в глиб Молдавії і зіткнулася зі 120-тисячним турецьким військом. Однак на допомогу туркам прийшла 80-тисячна армія кримських татар, яка відрізала росіян від ліній постачання і взяла в їхнє оточення.
За підсумками Петро визнав поразку. Російська армія отримала право повернутися додому, але натомість цар повертав султану все узбережжя Азовського моря.
Російсько-японська війна (1904-1905)
У другій половині XIX століття Японія пережила потужний промисловий та економічний підйом – «революцію Мейдзі». Менш ніж за півстоліття японці перейняли всі здобутки західної цивілізації, підтягнули військову міць і задумалися про експансію до Азії.
Заважала цьому Російська імперія, що міцно влаштувалася в Маньчжурії та Кореї. В 1904 без офіційного оголошення війни японський флот атакував російську ескадру у Порт-Артура. Після висадки десанту та захоплення військово-морської бази японці увійшли вглиб материка.
Росія була розгромлена на морі і була змушена залишити свої позиції у китайській Маньчжурії. За підсумками росіяни поступалися японцям права на Корею та території Сахаліну з усіма прилеглими до нього островами, а також Ляодунський півострів разом із Порт-Артуром.
Поразка значно підірвала державний престиж Росії. Імперія втратила свій статус гегемона та головної військової сили світу. Невдача показала всю слабкість монархії та стала приводом для розвитку революційної ситуації у країні.
Источник: zefirka.net
