Французька столиця славиться своїми брукованими вуличками, затишними ресторанчиками на відкритому повітрі і романтичною атмосферою, що панує тут. Крім того, туристи, які приїжджають сюди, ніколи не пройдуть повз Тріумфальну арку – прикраси площі імені Шарля де Голя, обов'язково заглянути у всесвітньо відомий Лувр, вип'ють каву в кафе поряд з Ейфелевою вежею і, швидше за все, прогуляються набережною каналу Сен-Мартен.
Саме про нього йтиметься у цій статті. Порівняно нещодавно влада вирішила осушити канал Сен-Мартен, щоб зазнати його ретельного очищення. Що вони знайшли на дні?
Як врятували Сен-Мартен
Цей канал був створений ще далекого 1826 року. Для цього використовували один із приток річки Марни. Канал мав забезпечувати водою фонтани, також ним плавали вантажні човни.
Пізніше, у роки правління Наполена III, 2-кілометрова частина каналу була накрита. Зверху французи насадили алеї із фонтанами, які використовувалися для прогулянок. А наприкінці XX століття канал взагалі став неактуальним.
Перегляд каналу Сен-Мартен у Парижі, худ. Альфред Сіслей, (Музей д'Орс, 1870).
У зв'язку з цим влада хотіла відвести під землю частину каналу, що залишилася, проте місцеві жителі стали проти, завдяки чому Сен-Мартен залишається однією з найважливіших пам'яток міста і до цього дня. Канал знаходиться у самому центрі Парижа, його довжина становить 4,5 км. Деякі любителі човнових прогулянок вирушають ним у невелику подорож.
Тому, незважаючи на відсутність колишньої економічної значущості, канал залишається важливою частиною туристичного міста. Влада періодично осушує його і вичищає з дна дуже багато сміття. Наприклад, 2001 року загальна маса підводних «скарбів» становила 40 тонн!
Що ж вдалося знайти цього разу? І чому ці знахідки компрометують місцевих жителів?
Те, що спочивало на дні
На осушення каналу пішло аж 3 місяці. З Сен-Мартена відкачали 90 000 м3 води. Щоб виконати подібне очищення, паризькій владі довелося розщедритися – вартість генерального прибирання склала не менше 9,5 млн. євро.
Однак прибрати довелося не тільки сміття, слід було врятувати рибу, що мешкала в каналі. Її виловлювали, поміщали в спеціальні контейнери і відвозили в чистішу водойму. Загалом за 3 дні з каналу витягли близько 4,5 тонн коропа, форелі та ляща.
Однак, це були далеко не всі «дари» підводного світу. Те, що виявили на дні каналу, більше нагадувало величезне звалище велосипедів. Так, саме екологічно безпечного транспорту тут було найбільше.
Мимоволі наводить на думку, що популярність Сен-Мартена зіграла з ним злий жарт. Крім цього, у каналі знайшли велику кількість скутерів та мотоциклів. Дно було завалено візками із супермаркетів, що було зовсім незвичайно…
Збереглися там і деякі речі, які цілком можна зарахувати до раритетних. Наприклад, радіоприймач. Також було знайдено фотоапарат досить застарілої моделі.
Крім такого дивного сміття, було й цілком звичайне: пляшки, покришки, банки, різні упаковки. Все це доповнювали мобільні телефони, також поховані під водою.
Як це все сюди потрапило – важко судити. Місцеві жителі нарікають на туристів. Нібито саме приїжджі скидають все сміття у воду.
Але, швидше за все, в цьому є лише частка правди. І парижани також не без гріха.
Адже цей канал нерідко був частиною творів мистецтва. Наприклад, художник Альфред Сіслей повністю присвятив Сен-Мартен одну зі своїх робіт. Жорж Сименон, автор багатьох детективів, нерідко розгортав дію романів на водах каналу.
А у фільмі «Чарівний світ Амелі» Сен-Мартен практично виступає одним із героїв подій. Складно уявити, що весь цей час на дні такої мальовничої річки, яка служила натхненням кількох поколінь художників і письменників, були поховані тонни зовсім не мальовничого сміття.
Вода приховує те, що знаходиться на дні, проте осушений канал більше схожий на звалище, ніж на одну з головних визначних пам'яток Парижа. Примітним є ще й той факт, що житло на околицях Сен-Мартена є дуже дорогим. Цей район вважається найпрестижнішим.
Виходить, люди готові платити більше, щоб жити поряд із звалищем. Щоправда, цю купу сміття вони створили своїми руками. Таке недбале ставлення до довкілля вражає уяву.
Звісно, за таку «розкіш» так чи інакше доводиться щедро платити. Що і робить міська скарбниця кожні 15 років.
Залишається хоча б слабко сподіватися на те, що кількість вивезеного цього разу сміття не просто здивує людей, які кілька місяців спостерігали за процесом очищення каналу, а й допоможе їм зробити відповідні висновки. А можливо навіть деякі з них зазнають сорому за викинутий ними у воду велосипед, мотоцикл або магазинний візок. Але це покаже час.
Источник: zefirka.net
