Історія трансплантології налічує вже понад 100 років і майже весь цей час вчені проводили досліди не лише над пересадженням окремих органів тіла, а й голови. Ймовірно, для багатьох цей факт стане повною несподіванкою, адже подібні експерименти, здається, межують із фантастикою. Однак такі досліди проводились у минулому, і проводяться донині.
Тож сюжет науково-фантастичного роману Олександра Бєляєва «Голова професора Доуеля» ось-ось може стати чимось цілком реальним. Чи можлива трансплантація такої важливої частини тіла як голова? І що в такому разі випробуватиме людина, яка отримає нове тіло?
Перші досліди щодо трансплантації голови
Першопрохідником у цій справі був американський вчений Чарльз Клод Гатрі. У травні 1908 року він зробив трансплантацію голови одного собаки на тулуб іншого. Остання тепер стала двоголовою.
Другу голову пришили до шиї, і вона перебувала в перевернутому стані. А артерії були з'єднані так, щоб кров йшла спочатку через пересаджену голову, а потім через голову тваринного реципієнта. Після того, як собаку-донора обезголовили, а потім відновили кровообіг у мозок за допомогою з'єднання артерій, пройшло 20 хвилин.
Гатрі вдалося відзначити деякі реакції та рухи пересадженої голови. Але, незважаючи на це, собаку все ж довелося приспати, так його стан через кілька годин помітно погіршився.
Іншим успішнішим подібним експериментом був досвід хірурга Володимира Деміхова. Операція з пересадки голови була проведена на собаках і відбулася в 1954 році. Так як хірург використовував спеціальний апарат, який зшивав кровоносні судини, кровопостачання легень, серця та мозку вдалося відновити набагато швидше.
Володимир Деміхов
Загалом він зробив трансплантацію 20 голів цуценят на тулуби великих собак. Точніше пересідала не тільки голова, але і частина грудей: передні лапи, легені і стравохід. Такі собаки існували недовго: від 2 до 6 днів, максимальний термін майже місяць.
Наступний досвід із трансплантації голови проводився вже на мавпах. Цією операцією керував нейрохірург Роберт Уайт. У березні 1970 року команда хірургів провела трансплантацію голови від однієї мавпи до іншої.
При цьому реципієнт був також обезголовлений. Щоб запобігти зниженню об'єму циркулюючої крові, артерії та вени, після відділення голови від тіла припікалися, а кровопостачання мозку забезпечував спеціальний апарат. Відповідно до показань приладів, мозок залишався в активному стані.
Після цього всі артерії та вени стали дуже швидко зшивати з тілом другої мавпи, щоб уникнути відмирання мозку. Даний експеримент можна було вважати успішним, оскільки тварина мала візуальне та слухове сприйняття, а через кілька днів після пересадки вже харчувалося з ложечки. З її боку навіть була спроба помститися лікарю, вкусивши його за руку.
Незважаючи на це, мавпочка все ж таки прожила досить недовго. Однак Роберт Уайт був оптимістично налаштований і стверджував, що подальша трансплантація голови буде зроблена людині.
Трансплантація людської голови
Першим хірургом, який зголосився провести таку фантастично-складну операцію, став Серджіо Канаверо. У 2013 році він зголосився зробити це. А в листопаді 2017 року під контролем Канаверо провели першу трансплантацію голови людині, щоправда, і донором, і реципієнтом були мертві люди.
Уся робота була здійснена групою китайських нейрохірургів під проводом Канаверо, який пізніше заявив, що результати його цілком задовольнили, оскільки вдалося відновити хребет, кровоносні судини та нерви. Незважаючи на таку сміливу заяву, його китайський співробітник Жень Сяопінь вважав за краще не називати цю процедуру операцією, оскільки це лише модель реального хірургічного втручання.
Крім цього, Канаверо провів низку інших операцій на собаках та мишах. Їхні результати він розмістив у відкритому доступі в інтернеті. Щоб відновити спинний мозок, вчений вводив тваринам поліетиленгліколь, що сприяє відновленню нейронних зв'язків.
Наступну пересадку планували провести живій людині. Добровольцем хотів стати російський програміст Валерій Спиридонов, який страждає на спинальну м'язову атрофію. Операція була запланована на грудень 2017 року, проте все ж таки не відбулася.
Серджіо Канаверо
Причина у різних джерелах представляється по-різному. Але одне ясно точно: поки що Канаверо та його група не готові до такої складної операції на живому людському тілі. Крім того, залишаються відкритими багато етичних питань.
Незрозуміло, хто є в цьому випадку донором, а хто – реципієнтом, оскільки тіло становить близько 80% всього організму. Однак голова вважається більш важливою частиною, тому що в ній знаходиться мозок, який формує особистість людини.
З іншого боку, вчені не знають, як поведеться мозок при трансплантації в чуже тіло. Йому доведеться орієнтуватися на інший організм, встановлювати нові зв'язки, адаптуватись. А згідно з останніми відкриттями, особистість людини формує не лише головний мозок, а й ентеральна нервова система, яка перебуває у кишечнику.
Крім того, 95% серотоніну, гормону, що відповідає за настрій, виробляється саме кишечником. Особистість людини формує також особливий склад мікробіоми, який у кожного індивідуальний. Така невідповідність мозку з тілом, на думку деяких учених, може призвести до невідомих раніше рівнів божевілля.
Источник: zefirka.net
