Термін бойкот виник лише 1980 року, завдяки нестерпному характеру одного ірландського управляючого. Але багато подій в історії, що відбулися раніше, також підходять для цього визначення. Про Чарльза Бойкотта і найбільших бойкотів в історії, які мали суттєвий ефект – у нашому матеріалі.
Людина-бойкот
Чарльз Каннінгем Бойкотт увійшов в історію як людина, що зазнала цілковитого остракізму та ізоляції від суспільства. Відставний капітан британської армії влаштувався працювати управителем в ірландський маєток, що належав великому землевласнику – лорду Ерну. Оплату Бойкотт отримував залежно від орендної плати, зібраної наймитами.
Керувати маєтком виявилося не так просто. Бойкотт був людиною надто вимогливою, тому, коли 1880 рік видався неврожайним, він поставив ультиматум орендарям своєї землі: або негайно заплатити належну йому частину, або розлучитися зі своїм майном. Батраки ж зажадали керівника знизити оренду, потім той їм відповів відмовою і навіть звільнив кількох. Тоді під керівництвом лідера руху земельної ліги Ірландії селяни повністю відмовилися на нього працювати. Не зумівши нікого найняти для жнив, Бойкотту довелося самому вийти в поле.
Він та його родина потрапили в таку немилість сусідів, що з ними перестали розмовляти та обслуговувати, у церкві від них відсідали подалі, а листоноша перестав доставляти листи. Через таке ставлення у 1886 році керуючому довелося покинути Ірландію, а його ім'я з того часу стало загальним.
Виноградний бойкот
1950 року фермери США отримали дозвіл наймати на роботу нелегальних сільськогосподарських працівників з Мексики — брасерос, для збирання садів та полів. Це дозволяло фермам залучити додаткову робочу силу, знизити витрати на оплату праці нелегалам, і при цьому не нести жодної відповідальності за умови праці та життя працівників. Брасерос доводилося тулитися в хатинах чи наметах переповнених таборів. Якщо місця не вистачало, деяким доводилося ночувати під мостом поряд із фермою.
Роздратованими працівниками була створена «Асоціація сільськогосподарських робітників», діяльність якої була спрямована на покращення умов праці та підвищення заробітної плати. На чолі тисячі членів руху став Сезар Чавес. Він розгорнув велику кампанію проти всієї виноградної галузі США, оголосивши їм бойкот повним припиненням робіт на полях. До загону брасерос підключилися десятки мільйонів американців, які поділяють почуття нелегалів.
Виноградним компаніям нічого не залишалося робити, крім почати підписувати трудові контракти, що надають працівникам значні пільги. Вперше в історії бойкот призвів до покращення становища численної групи людей.
Соляний похід Махатми Ганді
У 1929 році, коли Індія була ще колонією Британії, вирувала економічна криза, яка особливо позначилася на бідних верствах населення. Англійська монополія підпорядкувала собі майже всю промисловість, встановлюючи свої ціни на продукти, збільшивши податки. На початку 1930 року Лондон підвищив держмито на сіль, чому її собівартість почала відрізнятися від ціни продажу в 4000 разів! Це не могло не торкнутися жителів першої соледобувної країни. Таке невибачно високе підвищення податку стало поштовхом для народних протестів, спрямованих на боротьбу з монополією.
Натовп цивільних очолив Махатма Ганді — майбутній індійський національний філософ та політик, тоді відомий своїми численними акціями протесту активіст. Його тактика боротьби полягала у політичних страйках, повній відмові від англійських титулів, сплати податків, у бойкоті уряду, навчальних закладів, англійських товарів.
12 березня 1930 року Ганді разом зі своїми однодумцями вирушив з Ахмадабаду до узбережжя Аравійського моря, щоб демонстративно випарувати щіпку солі з води. Зупиняючись у кожному селі, він закликав людей приєднатися до акції непокори та перестати сплачувати податок на сіль. Поступово протест переріс у масове непокору інших областей Індії, повністю вразивши монопольну торгівлю, роботу компаній та банків.
Бойкот Троянди Паркс
Після громадянської війни, що звільнила чорношкірих від рабства, у деяких штатах США було прийнято закони, які сильно ущемляють їхні права. Для кольорового населення існували окремі заклади, перукарні, зали очікування та кафе. Те саме стосувалося місць в автобусі: перші чотири ряди були призначені для білих, задні для чорних. Якщо білих набиралося більше, то чорношкірі мали поступатися їм своїми місцями або залишити транспорт.
1 грудня 1955 року Роза Паркс після важкого робочого дня села до одного з автобусів. Коли крісел для білих не залишилося, водій велів усім чорношкірим звільнити місця, на що Роза втомилася відповіла відмовою. Обурений водій викликав поліцію, і Паркс заарештували. Хоча її відпустили наступного дня, все місто розбурхала ця ситуація. Лідери правозахисних організацій чорношкірого населення вирішили привернути увагу до проблеми. На знак протесту проти суду та арешту Рози Паркс активісти закликали всіх афроамериканців відмовитися від користування автобусами та ходити пішки. До речі, тоді понад 70% пасажирів складали чорношкірі. Транспортні компанії в результаті зазнали колосальних збитків. Бойкот тривав 381 день, доки до закону не внесли відповідних змін.
Карикатурний скандал
Наприкінці 2005 року в Данії спалахнув найпотужніший конфлікт між європейською культурною традицією свободи слова та мусульманами. Причиною цього стали 12 ілюстрацій, що висміювали, на пророка Мухаммеда, надрукованих у данській газеті до статті про самоцензуру. В одній з карикатур пророк був зображений з тюрбаном на голові у вигляді бомби, а в іншій — терористів, що спокушають. Публікація викликала вкрай негативну реакцію з боку мусульманських країн: Лівія закрила своє посольство в Данії, а ісламські рухи зажадали данців, шведів та норвежців негайно залишити Палестинську автономію.
Одинадцять ісламських держав вимагали вибачень від Данії та газети за образу публікацією релігійних почуттів, а активістський рух «Талібан» навіть оголосив нагороду за голови авторів картинки у 100 кг золота.
Скандал переріс у всесвітню політичну кризу і тривав понад півроку. В результаті, мусульмани оголосили бойкот датським товарам, що завдало Данії колосальних збитків у 170 мільйонів доларів. У ході акцій протесту загинуло 139 людей.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/100418/38519/
Источник: zefirka.net
