У XIX столітті театр у Росії був не лише місцем, де можна було насолодитися чудовою грою акторів, а й справжнім світським закладом. Тут в антракті чоловіки призначали зустрічі та обговорювали ділові питання, у театрі велися розмови про політику та заводилися корисні знайомства. І все це світське життя підкорялося особливим правилам етикету, порушувати які було недозволено.
Зовнішній вигляд
Прийти у звичайній сукні на спектакль жінка не мала жодного права. Вбрання мало бути вечірнім, але в жодному разі не бальним, а глибина декольте регулювалася тим місцем у залі для глядачів, яке займала панночка. Найглибші вирізи були у дам, що сидять на нижніх ярусах, а ось на верхніх декольте були тим скромнішими, чим був вищий за ярус.
Жінкам старшого віку дозволялося прикрити виріз накидкою, а молоді дівчата носили сукні, щедро прикрашені стрічками, квітами та мереживом. Втім, солідним панночкам теж не заборонялося вибирати яскраві кольори та найрізноманітніші оздоблення для своїх вбрань. Будь-яке жіноче вбрання обов'язково доповнювалося рукавичками, віялом і відповідними капелюшками, неодмінними були і ювелірні прикраси з дорогоцінним камінням. Високі зачіски і капелюшки вважалися поганим тоном, а етикет наказував поводитися стримано і виховано.
Чоловіки теж вибирали для відвідування театру відповідні костюми: темно-червоні, чорні або сині парадні фраки, білі сорочки з накрохмаленими манжетами та комірцями, вишукані вишиті кольорові жилети. Неодмінним доповненням були краватки або шийні хустки, капелюхи та рукавички обов'язково білого кольору. Коли ввійшли в моду циліндри, їх стали вважати пристойним головним убором для виходу у світ. Звісно, у театрі чоловіки головні убори знімали.
Розподіл місць у залі для глядачів
Місця в залі розподілялися відповідно до того положення, яке займав чоловік у суспільстві. У першому ряді партеру могли сидіти лише вищі цивільні та військові чиновники, а також посли зі своїми секретарями. Другий та третій ряд займали сановники з дворянським походженням, а вже за ними офіцери середньої ланки, іноземні гості, відомі артисти, меценати, банкіри. На гальорці дозволялося викуповувати квитки глядачам простим, походження незнатного: торговцям, ремісникам, студентам.
Квитки у правій частині залу для глядачів купували зазвичай люди, які бували в театрі лише час від часу, а ось зліва сиділи знавці та любителі мистецтва. Вони, як правило, мали свої місця, які вони викуповували відразу на весь театральний сезон або, принаймні, на кілька вистав поспіль.
Жінкам було дозволено сидіти в партері тільки з другої половини XIX століття, до цього вони могли сидіти лише на передніх кріслах балконів та лож. Якщо ж дама тепер і могла зайняти місце в партері, то вбрання її в цьому випадку відрізнялося скромністю: ніяких декольте і яскравих кольорів, тільки чорний колір, закритий комір і скромний капелюшок без будь-якої обробки. Самотня жінка, що дбає про свою репутацію, не мала права з'явитися в театр на самоті, її обов'язково супроводжував чоловік, а незаміжніх молодих панянок – старші родички або батьки.
Поведінка під час вистави
Запізнення на спектакль вважалося вкрай непристойним, проте глядачам, які займали ложі, можна було приходити вже після початку сценічної дії або навіть подивитися частину постановки. Пояснювалося це тим, що в ложах з окремим входом глядачі нікому не заважають, йдучи зі свого місця або займаючи його пізніше, ніж треба.
Гучне обговорення того, що відбувається на сцені, вважалося непристойним, як і крики «браво» та «біс». Втім, це стосувалося лише аристократів, публіка простіше могла собі дозволити висловлювати емоції. А ось жінкам не можна було навіть аплодувати – це була прерогатива чоловіків. У партері та на балконах заборонялося їсти й пити, однак у ложі, які займала імператорська родина чи знатні аристократи, подавали прохолодні напої, солодощі та фрукти.
Театральний бінокль можна було використовувати лише для того, щоб краще бачити те, що відбувається на сцені, категорично розглядати публіку заборонялося. Втім, юним глядачкам і без бінокля не можна було відкрито розглядати людей у залі, лише в антракті вони могли непомітно поглянути на інших глядачів.
Поведінка під час антракту
Почесні жінки, що розташовувалися в ложах, за етикетом не могли її покинути навіть в антракті. Як правило, чоловік, який її супроводжував, питав, чого б хотіла панночка, і приносив бажане. При цьому фрукти та солодощі слід запропонувати всім, хто перебуває в ложі, навіть якщо глядачі один одного не знали. Світські люди були змушені запропонувати жінкам афішу.
Якщо в залі було жарко і душно, панночкам дозволялося вийти у фойє зі своїми супроводжуючими. Правда, іноді дами нехтували цим правилом і прогулювалися на самоті, там траплялися приємні знайомства, призначалися побачення після вистави і навіть відбувалися кокетливі освідчення в коханні.
Чоловіки спокійно гуляли фойє, спілкувалися зі своїми знайомими, обговорювали будь-які питання, зав'язували нові знайомства і навіть займалися справами. Найголовніше було вести розмову тихо, щоб не докучати іншим і не змушувати слухати чужу розмову.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/291019/44494/
Источник: zefirka.net
