Погода знову зіпсувалася, але цього разу ніби навіть вчасно, принаймні, нам вона анітрохи не завадила знімати Снігові печери, які вже стали популярними.
Щороку, залежно від часу, вони виглядають по-різному. На цей раз при спуску у велику печеру було видно, що нещодавно відбулося відшарування та обвал нижнього її шару. А це вже інша перспектива.
А лише місяць тому вхід у неї був завалений снігом, і ми важко, крізь вузький розлом у сніговій стіні, змогли проникнути всередину печери. Це місце небувалої казкової краси!
Так як погода перебувала в тому ж дощовому настрої, ніби благословляючи нас на пошук нових печер, ми вирішили обстежити інші сніжники, і успіх посміхнувся нам.
Свіже-відкрита печера виявилася близько 300 метрів довгою, щоправда висота її була меншою, ніж попередньої великої. Але нове завжди вражає по-особливому.
Через день дощі припинилися, але хмарність все одно огортала кратер Мутновського вулкана. Робити нічого, вирішили йти Ще одна пригода в скарбничку вражень від усієї подорожі.
У кратері видимість була майже нульова, і йшов дрібний дощ. Нас постійно переслідувала сірководнева хмара.
І що тільки не здається в таких умовах: то якийсь монстр із бруду, то гігантська черепаха. За таких погодних умов уява може зіграти і злий жарт. Тут від індивідуальних індивідуальних здібностей все залежить.
Або чого гіршого — потрапиш у тумані в якусь льодовичну тріщину з водою — і буль-буль Природа Камчатки як прекрасна, так може й небезпечна! Все по-справжньому екстрим непідробний.
«Буль-буль»:
Побродивши близько двох годин серед фумаролів і отримавши чергову дозу сірководню, ми повернулися до табору.
Але на шляху до нього заглянули в каньйон Небезпечний, де є найбільший на Камчатці водоспад.
Та й менші водоспади не стали обминати.
За звичаєм мінливої погоди Камчатки в останній день подорожі виглянуло сонечко! На його світло зі своїх нір повилазили бабаки, популяція яких значно скоротилася в цьому районі через полювання на них.
Все ж таки це здорово, коли природа у всіх своїх проявах вітає тебе! Як чудово, що світить сонце, що дощ часом іде стіною, як здорово, що на землі Камчатській — моя родина та рідний дім!
Вулкан Мутновський.
Вулкан Вілючинський.
Це була одна з кращих подорожей Камчаткою, яка підійшла до свого логічного завершення. Воно не залишило жодного учасника розчарованим, але навпаки, наповнило враженнями та сильними емоціями, які лише частково здатні передати фотографії. Кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. І це правда, з невеликою поправочкою – на власні очі! Камчатку хоч раз у житті варто побачити на власні очі, але щоб познайомитися з нею по-справжньому — з нею треба побути
Джерело: http://loveopium.ru/priroda/snezhnye-peshhery.html
Источник: zefirka.net
