Рассказ одной мамочки.
Ті, хто нещодавно приїхав до Іспанії і вперше зіткнувся з питанням дитячих садків, часто впадають у шок: дуже багато з того, що нам здавалося обов’язковим і само собою зрозумілим, тут перевертається догори дригом. І ніхто цього не помічає та не протестує…
1. У саду є своя територія – ось це везіння!
Часто в Іспанії дитсадки (що приймають малюків від 4 місяців до 3 років) розташовані у звичайних квартирах, таунхаусах або приміщеннях, призначених для офісів, магазинів та інших фірм. Озеленена територія не передбачається! Діти часто «гуляють» у світлових колодязях багатоквартирних будинків, терасах, утворених цокольними поверхами, іноді на обгороджених рабицею дахах будівель, а часто прямо всередині приміщення, так званої «ігрової».
Іноді в містах садок має свій п’ятачок, на якому розміщується пара гірок і вивозяться велосипеди. Часто там навіть є навіс від сонця та дощу! Але не чекайте ігрових майданчиків з деревами, до яких ми звикли в середній смузі: або ви знайдете таке за цілком мільйонерські гроші за містом (або навпаки, в маленькому містечку, яке не страждає від посух), або даремно витратите час.
2. Спать в кроватях – А зачем?
Немовлята сплять у ліжечках з бортиками – це так! Але коли діти підростають, батьки купують «формні» матраци, приносять з дому подушки-думки та простирадла/пледи, для приховування дітей. Після обіду іграшки забираються, а матраци розстилаються тут же на підлозі. Не знімаючи формених халатиків і навіть взуття діти лягають і сплять сієсту. Незважаючи на розширені від жаху очі пострадянських мам, ще жодна дитина від цього не померла.
3. Діти мають добре пахнути.
До списку речей, які кожна дитина носить у сад в рюкзачку, входить одеколон. В Іспанії щодня перед випуском дітей з саду вихователі зачісують усю групу, щедро поливаючи волосся одеколоном.
З незвички я чхала щоразу, коли приймаючи свого сина в обійми після саду… Після довгих умовлянь виховательку вдалося переконати зачісувати його просто з водою, але нерозуміння і докір (ось мати-єхидна!) ще довго читалися в її очах.
4. «Не стойте, детки, садитесь!»
Починаючи з дитсадка (продовжуючи у школі і потім усе життя) в Іспанії діти сидять на підлозі, землі, асфальті, камінні… за будь-якої температури! Вас вчили не сидіти на холодному? Ваших дітей навчать протилежному.
Проходячи по парку, відвідуючи музей, чекаючи черги … діти одночасно і організовано сідають на будь-яку поверхню. Особливо взимку: адже не гаряче, погодьтеся! І як після цього не зрозуміти молодь, яка масово сидить на підлозі у метро?
5. « Ваша очередь скоро. »
Черги до муніципальних (які вважаються дешевими, але на практиці це не зовсім так) сади починаються з першого УЗД. На жаль, садів в Іспанії мало. Приватних набагато більше муніципальних, але відмінності у них несуттєві.
Мами виходять із декрету по виконанні 4 місяців малюкам, тому дітей треба якось прилаштовувати. Якби не бабусі, то це була б національна катастрофа! Тож якщо ваша черга до муніципального дитсадка, зайнята десь на другому місяці вагітності, підійде вчасно, то вам пощастило!
Але не впадайте у відчай: відвідування дитсадка зовсім необов’язково, і до вас додому не прийде соціальний працівник, щоб ввічливо поцікавитися, а чим, власне, зайнята ваша дитина…