Два роки тому, вночі на автобусній зупинці гальмував, що б означає сигарет прикупити. Сигарет купив, дивлюся на лавці дід сидить і вигляд у нього явно не здоровий. Обличчя бліде. Час о другій годині ночі.
Підходжу у діда питаю мовляв що як, а він та нормуль все, от серце прихопило, люди швидку викликали – сиджу чекаю. Я потилицю почухав і до продавщиці давно мовляв дід сидить, і вона мене розірвала своєю відповіддю. Каже годин з восьмої вечора….
Кошмар… Дідові років під 70 не ветеран напевно, але комунізм будував напевно і на народних будовах орав за наше щасливе дитинство.
Я значить не слухаючи його «все добре і що зараз швидка приїде» під рученьки беру і в Ніссана — газку піддав і в лікарню.
Туди заїхали не одразу, спочатку довелося послати в жопу охоронця, який порекомедував машину поставити на стоянку біля лікарні та пісоффати пішки. Я якось увечері в лікарні єнотою бував. Тобто там така лажа, що о п’ятій вечора вони центральний вхід шваброю замикають і хрін там увійдеш. А вхід хрін знає десь із двору в бічні двері через арку. І пиляти туди із дідом на руках було не варіант. Дорога є, швидка людей возить, та й ми туди.
Там означає черговий лікар, такий чоловік сильно втомленого виду в халаті та медсестра, товста дівка. Я туди їм діда — ось кажу серце погано, щоб не помер приймайте. Бо щось швидка не приїхала за ним. Дівка значить мені видає інфу, що швидка наче одна на аварії, а друга зламалася, а діда вони приймуть, струму коли я їм поліс і ксерокопію партквитка віддам.
Я їй російською кажу, що діда не знаю, на зупинці побачив і значить зрозумівши, що йому до лікаря треба, їм привіз. Вони мені про оформлення лікують. Я вже сука злитися почав, говорю ви тут як доктора, вам людей рятувати. І ця дівчина так акуратно мені каже, що якщо документів немає, то лікування платне, а якщо грошей немає, то вони його просто в коридорі на каталку покладуть і все. Я ледве стримався щоб їй не всіч…
Дід уже як рідний став. Я до нього мовляв, що там у тебе з документів є давай, ми тобі зараз поліс оформимо. Дід ледь мукає, дав пенсійну ксиву, ми ПІБ списали, а адреси там немає. Ну навмання означає я сказав інші дані. За це означає страховку вона начебто як на тиждень, я віддав всього 300 рублів.
Лікар діда на каталку і повіз по кабінетах, а мені каже почекай пів години, ми тут аналізи і терміново все зробимо і скажемо що ще треба.
Сів я в коридорі сиджу в телефон залипаю, скільки часу пройшло ХЗ, виходить лікар і мені розповідає, що привезти треба мильнорильні, тапочки там і папірець із ліками дає.
Назвався груздею лізь у … Поїхав я в цілодобовий магаз, там закупився тапочки, рушник, кухоль, ложка, бритва, мило ітд, у самій лікарні аптекарку розбудив прикупив, розчини лікувальні та таблетки, назад повернувся, пішов віддавати. В палату заходжу думаю на тумбочку дідові покладу і звалю, як уже втомився я. Дід мене спалив (не спав видно) і мені каже домашню свою адресу. Там каже повідом, що я живий і в лікарні, а то мої нервуються піди. Адреса ця на іншому кінці міста.
Приїхав там бабуся і дівчина така нічого собі та малої її. Я їм інфу, що дід їх живий, а вони й справді там хай підняли, рідню з машиною дзвонили, щоб діда шукати. Розповів, пояснив, що як, а ця дівчина вже в таксі телефонує до лікарні їхати. Ледве пояснив, що вранці годині о 8-й, коли лікарі будуть їхати треба. Загалом суть та справа вони говорять ти мовляв допоміг чого ти додому знову через пів міста попреш – залишайся. Ну я і лишився, 3 рік разом живемо.
Люди, робіть добро. Може, це доля!
