Фотограф Денис Майєр задокументував повсякденний побут французьких солдатів, які щойно надійшли на службу до 3-го парашутно-десантного полку морської піхоти французької армії, і розповів, як це було.
«Вперше я зустрів солдатів 3-го парашутно-десантного полку морської піхоти французької армії у жовтні 2015 року під час триденного тренувального курсу з пильності у зонах конфліктів. Це було якраз перед тим, як до парашутно-десантного полку приєдналися 100 новобранців, які мали пройти навчання протягом трьох місяців».
Перший тиждень новобранців присвячений теоретичним заняттям та практичнішим завданням: візит до перукаря, медичне обстеження та щеплення, якщо є така необхідність. Коли всі питання вирішено, починається тримісячний інтенсивний тренінг. Протягом цих трьох місяців я йшов за новоприбулими.
Особисто я завжди мав велику упередження проти армії. Можна сказати, що я був антимілітаристом. Звичайно, у міру того, як я проводив час з новобранцями, будучи частиною їхнього повсякденного життя і супроводжуючи їх у тренуваннях, моя думка про цих хлопців сильно змінювалася.
Я здивувався, наскільки зрілими виявилися новачки. Вони були освічені і з головою на плечах. Більшість уже мала якийсь професійний досвід: один із них був теслею, інший — пожежником, третій — офіціантом, четвертий — студентом, який вивчає мистецтво. Хтось хотів до армії тому, що хтось із родичів теж служив. Ніхто не опинився там випадково.
Під час інтенсивного курсу перерви чи моменти усамітнення траплялися нечасто. Було рівно стільки часу, щоб встигнути прийняти душ після серії підтягувань, віджимань, стрибків через скакалку та вправ на стегна та прес, які новобранці роблять після занять спортом. Їх могли розбудити серед ночі, через годину після відбою, для нічного марш-кидка на десять миль через лісові зарості та розриті поля.
Новобранці долали все це за рахунок духу товариства та безперервного потоку жартів під час та після тренувань. Ніхто не залишився за бортом.
Щодня починався з пробіжки на чотири з половиною милі чи плавання у громадському басейні Вільфранш-де-Руерга. Басейн резервували для новобранців перед тим, як він відкривався для звичайних відвідувачів. Після цього інструктори показували їм, як проводити пошуки. Вони вчилися жити на природі. Кілька ночей на тиждень вони влаштовували біваки на узліссі, будували укриття з гілок і вчилися розкладати ковдри на землі, щоб переночувати.
Кожних других вихідних новобранці могли піти на відвідини. Деякі поверталися додому до родин, інші зустрічалися зі своїми дівчатами або тусувалися разом, відвідуючи клуби та бари поблизу.
Під час підготовки деякі здалися — через брак мотивації чи просто через те, що ритм армійського життя чи спосіб мислення їм не пасував. Інші пішли, бо зазнали травм. Але загалом хлопці пишалися тим, що тренуються на солдатів, відіграватимуть ключову роль у війнах та конфліктах і навчаться сприймати смерть як те, що може статися на роботі.
Джерело: http://bigpicture.ru/?p=789430
Источник: zefirka.net
