Дружина поїхала у відрядження на тиждень. Мені сестра на цей час принесла кота. Відпочивати вони зібралися. Пухнастого Васька довелося в мене залишити. Я особливо кішок не любив, та й не мав їх ніколи.
Прибиранням будинку займалася виключно моя дружина, тому за її відсутності зазвичай вдома творився хаос. Після роботи я міг розкидати речі, посуд міг горою збиратися. Про підлогу я взагалі мовчу.
Вчора я пролив сік. Витирати мені було ліньки, тож я й забув незабаром. Мої шкарпетки валялися по всій квартирі. І чисті, і брудні, хто їх там розбере. Посуд також збирався потихеньку (зараз мені соромно в цьому зізнаватись, але що було, те було… як кажуть, з пісні слів не викинеш).
У холодильнику харч їжі зменшувався, але не поповнювався. Перші два дні я кота взагалі не помічав особливо. Тільки корм підсипав та прибирав лоток. Той усе десь ховався і виходив тільки вночі і за моєї відсутності.
Прийшовши вкотре з роботи, я був дуже приголомшений від побаченого. То був подвійний хаос. Такого безладу я з роду не бачив. Мої три сорочки валялися на брудній підлозі, причому на тому місці, де я пролив сік та суп небагато.
Котяра по ходу тяг їх через всю квартиру, гаденчик. Заодно підлогу протер. Брудний кухоль, що стояв на столі, був розбитий, його вміст також був на сорочках. Вся сіль із сільнички доповнювала всю картину на кухні. Шкарпетки були заникані по всіх кутах та щілинах, які мені були відомі. Якісь явно не відомі, бо арсенал шкарпеток явно скоротився. Знайти втрату я так і не зміг.
Я ще довго ходив квартирою як музеєм. Мене вразила поведінка Васьки. Невже вони такі чистюлі? Після цього я вирішив прибратися і більше не доводити до такого стану квартиру. Іноді знову наступав на ті ж граблі, але кіт знову поправляв мене, додаючи свої штрихи.
Варто мені залишити сорочку валятися на ліжку чи дивані. Як потім вона опинялася на підлозі, вся в затяжках, брудна та пом’ята. Таким чином, я втратив п’ять своїх найкращих сорочок. Зате навіть без дружини вдома в мене тепер лад. Дякую коту Ваську.
Жінка, що повернулася з відрядження, була дуже вражена такою чистотою будинку. Їй не терпілося дізнатися, хто мене так видресував за її відсутності. Розповівши їй все в найдрібніших подробицях, ми довго ще сміялися… точніше сміялася вона, а я натужно посміхався.
Каже – «Давно час було Васько запросити», і погрозила, що тепер братиме його пожити до нас… на тиждень…
Чтоооо …
Якщо Вам сподобалося, поділіться із друзями!