Як навчиться бути завжди вдячним з кожної ситуації отримувати урок і досвід і оточувати себе виключно позитивними людьми? На це питання, швидше за все, немає однозначної відповіді, кожен має розібратися в собі.
Сьогодні ми на slonn.me розповімо вам про жінку на ім’я Марта Мейсон, яка незважаючи на те, що майже все життя провела в капсулі, зберегла неймовірний оптимізм, силу духу і завжди була вдячна долі.
Марта народилася 1937 року. Як і всі діти вона була активною, веселою, ходила до школи та із задоволенням грала з друзями у дворі. У 11-річному віці дівчинка захворіла на поліомієліт, яким заразилася від свого брата. Тільки після його смерті у неї стали виявлятися схожі симптоми. Але щоб не лякати батьків вона замовчувала свій стан. А коли ці симптоми вже не можна було приховати, її забрали до лікарні.
Приблизно через місяць у дівчинки атрофувалися всі м’язи, вона не могла рухатися і навіть дихати самостійно. Тому її помістили в апарат штучного дихання, який називали «Залізні легені». Принцип дії такої капсули в тому, що зміна тиску повітря в ній допомагає дихати прикутим до ліжка пацієнтам. Для цього все тіло людини, крім голови, має знаходитись усередині залізного бака. Лікарі не давали жодних шансів дівчинці, максимум рік життя, але попри все Марта прожила ще 61 рік. Звичайно ж, колосальну підтримку надали рідні та близькі. І дівчина жила, хоч це було складно.
Більше того, Марта в капсулі змогла з медаллю закінчити школу і два престижні вузи. Вона здобула спеціальність журналіста і навіть працювала у місцевій газеті. Спочатку їй допомагала в цьому мама, але пізніше з’явилися комп’ютери, які могли розпізнавати голос і перетворювати на сказане текст. До речі, у редакції зазначають, що Мейсон мав неймовірний талант, адже саме її статті користувалися популярністю у читачів.
Марта мала багато друзів, вона ніколи не впадала в депресію, а навпаки, завжди була душею компанії. Журналістка випустила свою книгу під назвою «Вдих-видих: життя в ритмі апарату штучного дихання», де розповідає, як треба цінувати життя і не витрачати час на вигадані депресії та проблеми. Втім, Марті можна було “виходити” з капсули, але тільки на дуже короткий термін і досить рідко.
«Жити з думкою, що твоє життя обірветься будь-якої хвилини дуже складно, саме це і давало мені сил радіти кожній секунді», — зізналася авторка у своїй книзі. Марта Мейсон пережила своїх батьків і померла на 72-му році життя у 2009 році. Її доля — привід ще раз задуматися про те, як ми проживаємо своє життя.
Джерело