Історія весільних суконь за останні двісті років

Історія весільної сукні налічує не одну сотню років. Наряд нареченої постійно змінювався, наслідуючи моду: сукні були білими і кольоровими, пишними та облягаючими, із завищеною лінією талії та із заниженою. Давайте разом подивимося, як змінювалося вінчальне вбрання за останні двісті років на прикладі історичних весільних суконь музею Метрополітен.

Королева Вікторія у вінчальній сукні, 1840 р.

У різні епохи та в різних країнах колір весільної сукні змінювався. Але одне правило діяло завжди і скрізь незмінне: воно має бути ошатним. Якщо сім'я могла дозволити собі витрати, то грошей на нього не шкодували. Якщо ні, наречена йшла під вінець у найкрасивішій сукні зі свого гардеробу.

У 19-му столітті білий та кремовий стали основними кольорами весільних суконь у Європі. Особливо після весілля королеви Вікторії, яка обрала для свого вінчання у 1840 році просту сукню кольору слонової кістки.

Однак білий як колір чистоти та непорочності могли собі дозволити лише юні дівчата. Вдови, старі діви та небагаті нареченої обирали більш практичні кольори.

У 20 столітті білий не здавав позицій. Однак траплялося, що нареченої вдягали яскраві кольори, щоб, наприклад, шокувати публіку і показати, що умовності їх не цікавлять (у 1920-30-х роках). А під час війни одружені йшли в тому, що було.

Зрозуміло, якщо була можливість, вінчальні вбрання шилися по останній моді, і по них можна легко простежити, як змінювався жіночий туалет з ходом часу.

1805-1808 р. Америка. В епоху ампіру світлі тони взагалі були в моді, тому і вінчальні сукні часто були білими.

1812 р.

1834 Англія.

1837 Франція.

1841 Англія. Сукня нареченої простого сільського працівника. Такі сукні вдягалися на весілля вперше, а потім їх носили по неділях до церкви або передавали молодшим родичкам.

1857 Англія.

1864 Франція.

1865 р.

Черевики до цієї сукні.

1872-1874 р. Англія чи Франція.

1874 Америка.

1875 р. Весільний корсет.

1877 р. La Mode Illustre.

1884 р. Бостон, Америка.

1887 Англія.

1889 Америка.

1896 р. Дім Уорта.

Фрагменти.

1899 Англія. 35-річна наречена Гарієт Джойс визнала білу сукню недоречною у її віці і вибрала такий колір. Сукня вона пошила сама. Гарієт працювала покоївкою і, відповідно, чудово шила. Вона носила сукню і після весілля, трохи завузивши її.

1903 р. Усі верстви весільного вбрання.

1904 р. Нижня спідниця.

1905 Англія.

1905 Англія. Весільний корсет.

1906 Америка.

1915 р.

Фрагмент.

1919 р. Америка.

1921 р.

1925 Франція. Jeanne Lanvin. Ансамбль виконаний у стилі італійської моди 15 століття.

1927 р.

1928 р. Америка.

1930 Франція. Сестри Калло.

Туфлі до цієї сукні.

1932 р. Весільний капелюшок клош.

1933 Англія. Сукня Margaret Whigham, дочка шотландського мільйонера. Дизайнер Norman Hartnell. 30 кравцях шили цю сукню шість тижнів.

Фрагменти.

1934 Англія. Charles James. Майстер складного крою Джеймс говорив: «Кожен шов у моїх сукнях має свій сенс. Він наголошує на якійсь частині тіла».

1935 р.

1938 Англія. Смілива сукня Моніки Моріс, жінки незалежної та зневажливої умовності. У тому ж 1938 вона стала єдиною жінкою, прийнятої в Асоціацію гірничих інженерів-електротехніків (і залишалася такою до 1978 року). Вона любила машини та літаки. І носила сукні, що викликають. Улюбленим кольором у неї був яскраво-червоний.

Воно ж.

1940-ті р. Lilli Ann.

1941 Англія. Під час Другої світової війни в Європі багато наречених шили сукні з матерії, яку могли дістати. Ця сукня, наприклад, зроблена з тканини для фіранок.