Нинішній молоді важко уявити, що існували часи, коли в магазинах був мізерний асортимент продукції, багато товарів були в дефіциті, і діставати бажану річ доводилося через знайомих чи спекулянтів. Втім, були люди, які могли дозволити собі жити на широку ногу. З цієї статті ми дізнаємося, з яких речей можна було визначити, що перед вами стоїть заможна людина.
Дефіцитні продукти
У Радянському Союзі про статус людини та її становище у суспільстві можна було судити не стільки із зарплати, скільки за дефіцитними продуктами. Дозволити собі гарну ковбасу, сир, дорогий алкоголь чи цукерки могли одиниці. Зазвичай до категорії щасливчиків входили військові, вчені, дипломати, партійні працівники та ін. Вони купували товари, які були недоступні звичайним радянським громадянам. Так, наприклад, якщо продукти не можна було купити у магазині, партійні працівники користувалися спецкаталогами. У них було все, починаючи з ікри і закінчуючи дорогою рибою. Часом такі продукти навіть використовувалися як хабар. Зайвий доказ цього – події, показані в серіалі «Нульовий пацієнт». Один із героїв картини, московський журналіст Ігор, бере із собою до дитячої лікарні дефіцитні товари, щоб за необхідності «задобрювати» своїх співрозмовників. А за кілька пачок колготок він навіть отримує номер у готелі. Поза чергою.
Квартири та дачі
Ще одним мірилом успішного та багатого життя були власні квартири. Ви можете сказати, що держава роздавала їх безкоштовно, і це справді так. Ось лише черга доходила далеко не до всіх. Люди могли роками чекати на своє житло, і в результаті залишитися ні з чим. А ось кому точно не загрожує залишитися бездомним, то це партійним працівникам. Їм видавали квартири в сталінських будинках, а деякі навіть мали розкішні дачі, в яких за бажання можна було жити цілий рік. Отак виглядали класичні представники радянської еліти.
Побут
Різноманітні та якісні меблі, а також кольоровий телевізор у вітальні відразу вказували на привілейоване становище власника квартири. Було прийнято ходити в гості, щоби разом подивитися улюблену картину. Оскільки жителі СРСР звикли дивитися чорно-біле кіно, фільми в кольорі справляли на них незабутнє враження. Ось і виходить, що телевізор «Обрій» став символом добробуту 80-х років минулого століття.
Також мрією багатьох радянських людей були строкатий вовняний килим на підлозі та кришталевий сервіз у серванті, на який навіть дихати не можна було, не те, що користуватися. А з огляду на те, що дістати їх було непросто (найчастіше дорогі речі отримували «за блатом»), вони передавалися у спадок. Ще одна бажана річ – меблева стіна. Радянські люди не тяжіли до мінімалізму, асоціюючи його з бідністю, тому масивна стінка з книжковою шафою, баром, набором скляних рибок у серванті та іншими «плюшками» доводилася дуже доречно, будучи символом достатку та благополуччя. Не лякав навіть той факт, що при переїзді на розбір і збирання стіни йшло щонайменше кілька годин, а максимум – весь день.
Цікавий факт: Ще один нюанс, за яким можна було визначити, що людина займає не останнє місце у суспільстві, – наявність нянь, хатніх робітниць та кухарів. Зазвичай людей для роботи вдома наймали артисти, чиновники та професори.
Трендовий одяг та взуття
Визначити спроможність людини можна було також з її одягу. У вищезгаданому серіалі “Нульовий пацієнт” була показова сцена, пов'язана з тим, що “зустрічають по одягу”. Дивлячись на головного героя картини, дві дівчини обговорювали, який має статус. Одна говорила, що чоловік “совок”, інша, що “фірмач”. І друга дівчина мала рацію – лофери та плащ, у які був одягнений головний герой, з головою видали в ньому модника. Але дозволити собі носити такий одяг, який кардинально відрізнявся від гардеробу середньостатистичної людини, могли лише забезпечені жителі Радянського Союзу чи іноземні туристи.
За часів СРСР, втім, як і зараз, одяг був полем для самовираження. Взяти хоч би добрі джинси – їх можна було дістати лише через спекулянтів за дуже високою ціною. Але грошей ніхто не шкодував, адже куплена річ дозволяла виділятися з натовпу та голосно заявляти про свій статус. Для радянської молоді це було дуже важливим. Не менше цінувалися і деталі образу. Йдеться не тільки про різні аксесуари, наприклад, ювелірні прикраси, але також про запальнички та хороші іноземні сигарети з фільтром. Купити їх можна було лише закордоном, проте шлях туди відкривався далеко не всім.
Побутова техніка
Раніше наші мами та бабусі використовували спеціальну гофровану дошку для прання білизни. Зрозуміло, що доводилося робити все вручну, і сам процес був довгим, важким і болісним. Тому коли з'явилися перші пральні машини, кожна господиня мріяла отримати її своє користування. А у кого було недостатньо зв'язків для придбання побутової техніки, дуже заздрили тим, кому пощастило стати власниками пральної машини. Найбільш популярною була модель “В'ятка”. У 80-х роках вона вважалася дефіцитною і діставалася лише «обраною».
Ще одна річ, за якою, у прямому значенні цього слова, доводилося відстояти чергу, – стаціонарний телефон. Навіть у 80-х роках апарат був далеко не у всіх, адже черга мала неприємну властивість тривати кілька років. Але якщо в людини були потрібні зв'язки, процес виходило прискорити. Ось так за наявністю телефону визначали, що люди належать до привілейованого прошарку суспільства.
Відпустка за кордоном чи у санаторії
Зараз нічого не варто замовити путівку і вирушити на тиждень-другий до Туреччини, Єгипту чи будь-якої іншої закордонної країни. А ось за радянських часів провести відпустку закордоном було практично неможливо. Єдиною можливістю побачити світ були відрядження, а туди зазвичай вирушали вчені, спортсмени, актори, інженери, керівники підприємств та інші висококваліфіковані фахівці. Люди даремно не втрачали часу, і в поїздках зазвичай купували різні імпортні товари. Повертаючись на Батьківщину, вони їх або залишали собі (для демонстрації високого статусу), або продавали втридорога, або використовували як цінний подарунок.
Автомобіль
Ще одна ознака розкоші – це власний транспортний засіб. У свій час найкрутішою машиною вважався ВАЗ-2101, але вершиною багатства була «Волга». Якщо квартиру можна було отримати від держави, то машину доводилося накопичувати дуже багато років. Модельний ряд був дуже обмежений, ціни кусалися, та й черга ніхто не скасовував. Тому автомобіль демонстрував або наявність грошей і зв'язків, або титанічний завзяття його власника.
Джерело: https://novate.ru/blogs/160622/63255/
Источник: zefirka.net
