Як знімали мексиканську мелодраму «Єсенія»

Напевно, сучасним глядачам назва цього фільму ні про що не говорить, а у 1970-х роках. радянські жінки називали своїх дочок екзотичним ім'ям Єсенія на честь головної героїні цієї мексиканської мелодрами. Фільм став абсолютним рекордсменом радянського кінопрокату за весь час його існування – у 1975 р. його переглянули понад 90 млн людей! У списку найкасовіших фільмів «Єсенія» залишила позаду навіть кінохіти «Пірати ХХ століття» та «Москва сльозам не вірить». Чим так вразила наших глядачів ця мексиканська мелодрама?

Сюжет фільму був досить невигадливим: головна героїня Єсенія була народжена поза шлюбом, і в дитячому віці її дід віддав її в циганський табір, щоб приховати ганьбу своєї дочки. Про те, що насправді вона – не циганка, а представниця знатного роду, дівчина дізнається через багато років, коли зустрічає офіцера Освальдо і збирається вийти за нього заміж. На шляху закоханих з'являється безліч перешкод, але вони долають їх і у фіналі возз'єднуються.

Кінокритики були спантеличені феноменальним успіхом мексиканської мелодрами із передбачуваним сюжетом у радянських глядачів – адже «Єсенія» побила всі рекорди прокату і обійшла і зарубіжні, і вітчизняні кінохіти. Вона залишила далеко позаду і неймовірно популярні в СРСР індійські фільми «Зіта і Гіта», «Танцюрист диско», «Бродяга», та італійський фільм «Приборкання норовливого», і вітчизняну класику: «Джентльмени удачі», «Людина-амфібія», «Нові пригоди», «Нові пригоди невловимих» “Екіпаж”, “Кавказька бранка”, “Діамантова рука”, “Москва сльозам не вірить”, “Пірати ХХ століття”.

Рецензія журналу «Радянський екран» на мексиканську мелодраму починалася з таких рядків: «До редакції надходять обурені листи: у нашій міській газеті лаяли «Єсенію». Ми дивилися, плакали, перепереживалися і ще раз пішли, а в газеті вилаяли. Відновіть, будь ласка, справедливість, похваліть цей чудовий фільм». Культуролог завершував публікацію таким висновком: «Єсенія» і їй подібні картини, як на мене, заважають, бо вони, так би мовити, видають себе за симфонічний концерт. Як же, любов, переживання і навіть соціальна нерівність закоханих, сльози та пристрасті! Заважають саме тому, що їх сприймають емоційно. Тільки емоції ці схожі на те, що ми відчуваємо на атракціонах у парку культури та відпочинку. Адже там теж страшно, коли тебе крутять і крутять у трьох вимірах, смішно, коли бачиш власне обличчя в кривому дзеркалі, і взагалі переживань скільки завгодно, навіть втомлюєшся. У глядача «Єсенії» емоції викликаються приблизно такими ж простими і безвідмовно діючими засобами, і сумно не те, що ці кошти діють безвідмовно, а те, що їх звикають вважати засобами мистецтва. Якщо хочете, найгірше – це якраз листи в редакції, бо їхні автори щиро вірять, що бачили чудовий фільм, витвір мистецтва».

Розмірковуючи над феноменом популярності «Єсенії», критики вказували на точне влучення в сюжет, цікавий радянському глядачеві: історія, що нагадує казку про Попелюшку, тема «свого серед чужих, чужого серед своїх», щасливий фінал. Крім того, на той момент глядач ще не був розпещений великою кількістю зарубіжної кінопродукції, задовольняючись нечисленними італійськими та французькими комедіями, східнонімецькими вестернами та індійськими мелодрамами. Вкрай далекі, на перший погляд, реалії Мексики середини ХIХ століття раптом виявилися дуже близькими за духом радянському глядачеві. Антураж був екзотичним, а ось почуття та вчинки персонажів були абсолютно зрозумілі. Цими ж чинниками критики пояснювали й великий успіх перших мексиканських та бразильських мильних опер, що з'явилися на радянському телебаченні десятиліттям пізніше.

Циганська тема в середині 1970-х років. стала дуже популярною: після виходу фільму «Єсенія» жінки називали своїх дочок на честь головної героїні, до моди увійшли циганські сукні та квітчасті довгі спідниці, деякі модниці навіть ходили до кінотеатрів із блокнотами та олівцями, щоб замалювати з екрану вбрання головних героїнь. Цю тему підхопили і вітчизняні режисери: через рік лідером прокату стала ще одна циганська мелодрама – «Табор іде в небо» Еміля Лотяну, а ще через 3 роки на екрани вийшов «Циган», який мав глядачів величезний успіх.

Головну роль у фільмі виконала 32-річна мексиканська актриса Жаклін Андере (хоча її героїні за сценарієм було 20 років). «Єсенія» принесла їй світову популярність. За словами актриси, це була «знакова та важлива роль, яка принесла довгоочікуваний успіх та визнання». Жаклін говорила, що в чомусь дуже схожа за характером на свою героїню: «Я дуже самовпевнена і активна і можу сказати, що збожеволіла б, якби сиділа без діла».

З актором Хорхе Лаватом, який виконав роль офіцера Освальдо, вони виглядали на екранах ідеальною парою, але в житті їх пов'язували лише професійні стосунки. За 3 роки до зйомок актриса вийшла заміж за актора, сценариста і продюсера Хосе Марія Фернандеса Унсайна, з яким прожила у щасливому шлюбі 30 років, аж до смерті чоловіка в 1997 р. Наступного року після тріумфу «Єсенії» Жаклін Андере стала. Її дочка Шанталь пішла її стопами і теж стала актрисою. Після виходу «Єсенії» Жаклін продовжувала зніматися, ставши в 1970-х роках. справжньою дівою телесеріалів (у її фільмографії їх близько 80), але жодна з її робіт не змогла повторити феноменального успіху Єсенії. Минулого року актриса відсвяткувала свій 80-річний ювілей та порадувала шанувальників новою кінороботою.

Актор Хорхе Лават, який виконав головну чоловічу роль, також збудував успішну кінокар'єру в Мексиці. Він дебютував у 25 років, а світову популярність отримав у 37, після зйомок у «Єсенії». Після цього він продовжував зніматись у серіалах, всього у його фільмографії – близько 80 робіт. У 2011 р. після перенесеної інфекційної хвороби хребта актор впав у кому і за кілька днів помер.

Сьогодні «Єсенію» рідко показують по телебаченню, а сучасні критики висміюють її банальний мелодраматичний сюжет зі стандартним набором мотивів «заборонене кохання», «розлука», «зради і зради», «невиліковна хвороба» та ін. цей фільм став суперхітом 1970-х років. та абсолютним лідером радянського прокату – і його успіх говорить сам за себе. У США «Єсенія» не завоювала популярності, а ось фурор викликала не лише в СРСР – в Індії, Китаї та Південній Америці цей фільм переглянули мільйони глядачів.