Війна – це не лише бойові дії. Це ще й протистояння розвідки та контррозвідки. А ця сфера сповнена своїх секретів та таємних прийомів. Під час Великої Вітчизняної виявлення розвідників, засланих у місця дислокації радянських воєн використовувався простий прийом, який називається «шибболет».
У чому полягає принцип шибболета при обчисленні «чужинців»? Які «шиболети» видавали німецьких диверсантів?
Слова-шиболети
Мови світу відрізняються одна від одної як словниковим запасом і граматикою, а й набором звуків і манерою їх вимовляти.
Тому періодично виникають казуси: іноземне слово «не вимовляється», оскільки рідною мовою людини немає відповідного звуку чи сильно відрізняється манера його вимови. Губи та мова просто не можуть прийняти таку позицію, щоб звук був вимовлений як слід. Теж можливо і за значної різниці у манері промови в різних груп громадян однієї країни: представників різних станів, регіонів тощо.
Такі казуси називають шибболетами. За ними легко визначити — в якому середовищі та якою мовою людина навчилася розмовляти в дитинстві.
Наприклад, не можуть вимовити звук «ж» і перетворюють Жана на Хуана. За походженням англієць може одразу зрозуміти — має він справу з вихідцем із аристократичної сім'ї чи з кокні.
Використання цього казусу з метою виявлення ворожих шпигунів вперше описано у Старому Завіті. Під час війни галадців з ефраїмцями, щоб виявити останніх, винахідливі глаадські воїни під час перевірок на дорогах та переправах усіх змушували говорити «шибболет», тобто «колос». А у ефраїмців виходило «сибболет», бо в їхній рідній мові не було відповідних звуків.
Цей прийом взяли на озброєння розвідки всіх країн з давнину для виявлення чужинців.
Позбутися шибболетів можна лише після багатьох років навчання. Та й то за наявності здібностей. Але якщо туристу чи діловому партнеру шибболет вибачать, то під час військових дій чужинців він видає із головою. Звичайна людина намагається просто уникнути шибболета, замінивши його іншим словом. Але якщо змусити його «вимовити невимовне», він видасть себе.
Наприклад, у чотирнадцятому столітті фламандці виловлювали французів з їхньої нездатності вимовити «Schild en de Vriend» (Щит і друг). Під час повстання фризів паролем у портах було «Bûter, brea, en griene tsiis; «Олія, житній хліб і зелений сир) — крім уроджених жителів цієї провінції правильно сказати її не може ніхто.
Яке ж слово видавало німців під час війни?
Російський шибболет проти фашистських шпигунів
Найпростіше для росіян, та й взагалі слов'ян слово «дорога», начебто неможливо спотворити. Але через особливості німецької вимови саме таке поєднання звуків для уроджених німців неможливе. У більшості випадків у них може вийти тільки «тарока».
За цією прикметою під час перевірок на дорогах виявляли військових розвідників, засланих у тил, а після перелому у війні — солдатів із залишків розбитих фашистських частин, які намагалися уникнути полону.
Правильно вимовити «дорога» можуть або ті, хто вивчив мову в дитинстві як першу рідну, або хто довго вчився і жив серед росіян.
Антифашистські шиболети в інших країнах
Якщо в СРСР німецькі шпигуни могли проколотися на «дорозі», то наші союзники з війни також вирахували шибболети для затримання фашистів.
При висадці в Нормандії, вночі, у прибережних чагарниках англійці та американці як розпізнавальний знак використовували окрик «Thunderer» — німці не можуть вимовити його правильно.
Голландці обчислювали німецьких шпигунів, просячи їх прочитати назву міста Scheveningen. Німці машинально читають перші літери як звук “ш”, а у голланців це – “сх”.
Данці вимагали сказати “rødgrød med fløde”. На цьому національному десерті не лише німці, а й будь-які неданці відразу ламають мову.
Поляки виявляли чужинців за нездатністю вимовити носове “гн” і безліч чергувань “гж-кш-чш” і т.д., характерних для цієї мови.
А ось японців обчислювали ще простіше — їх ставить у глухий кут будь-яке слово, що містить звук «л» — адже його в японській мові просто немає. Під час війни американська влада таким чином розрізняла громадян країни японського походження та засланих шпигунів.
Источник: zefirka.net
